Як Хоптян з Чубаком яблуню в День матері садили

Приймали вітання та подарунки від влади, допомогали садити яблуньку, куштували яблучний пиріг матусі Тернопілля 8 травня в ТРЦ “Подоляни”. Свято “Щастя бути мамою” організували для багатодітних жінок облдержадміністрація, головне упарвління з питань сім”ї та молоді, БФ Подоляни, ТОГО “Центр щасливого Батьківства та Материнства, проект “Школа щасливого материнства св.Анни”.

Поки матері переглядали концертну програму, насичену пісенним конкурсом, парадом слінгомамусь, виступами творчих колективів, їхні дітки мали можливість навчитися робити ляльки-мотанки та пізнати техніку декупажу,  а також виграти призи, малюючи свою мамусю.

Після того, як присутніх на Святі багатодітних матерів привітали представники влади, усі гуртом вийшли на вулицю перед “Подолянами”, аби посадити екзотичний сорт яблуні – райську. Це дерево – символ плідності та краси і навіть отримало табличку з надписом про те, що посаджене саме в честь Свята матері. Ініціатором такої акції “Посади мамине дерево” став проект благодійного фонду “Карітас” Школа материнства св.Анни. А допомогли все втілити в життя головне управління з питань сім’ї та молоді і БФ “Подоляни”.

– Не спроста в такому багатолюдному місці тепер красуватиметься надзвичайної краси дерево, – каже голова ТОГО “Центр щасливого батьківства та материнства” Марія Хомів. – Адже саме яблуня з давніх давен вважається українським символом родючості, плідності, краси та ніжності. Яблунька буде нагадувати кожній мамі, котра проходитиме повз, що ці екзотичні, пахучі, рожеві квіти – як сама жінка: розпускаються у вагітності і дають світу чудові родючі плоди – діток.

Допомогали жінкам садити дерево представники влади: голова облдержадміністрації В.Хоптян, власник ТРЦ “Подоляни” В.Чубак, гендиректор ТРЦ “Подоляни М.Ібрагімов, депутат міськради П.Гоч та інші. Спочатку Василь Чубак влив відро води в заздалегідь викопану тут яму. А згодом узяв і лопату в руки. Жінки жартували, що здалося б пісню заспівати. От тільки не могли пригадати жодної народної пісні про яблуню. Тоді Петро Гоч зі словами “Подивіться, як то робиться, кажу вам як господар” перехилив півтачки грунту на яблуньку. Чоловіки допомогли йому утрамбувати землю, а жінки співали пісню про дуба та зав1язували стрічечки на гілках. Перехожі тернополяни, які стали свідками події, дивувалися, чому ж жінки співають про дуба, а дехто навіть висловлював невдоволення діями посадовців, мовляв це все лише “показуха” і “гра на публіку”. Але депутати не зважали та люб’язно позували когорті фотографів разом з чималою кількістю красивих, веселих, щасливих матерів.

Свято продовжилося в холлі “Подолян”. Гості мали нагоду почути натхненну оду для бабусі від переможниці конкурсу “Мама маєї мами”, що проводився на форумі Школи щасливого материнства. А по завершенню дійства – смакувати солодкий яблучний пиріг від організаторів Свята матері-2011.

Моя бабця Ліда- то унікальна людина! Найкращий в світі кухар і найвірніший друг! Вона не памятає дату свого народження- малою залишилась сиротою у війну, сусіди-комуняки підпалили сиротам хату, згоріло все майно, документи. Бабцю з Полтавщини забрала до себе родичка на Тернопільщину. Змалку її привчили важко працювати, цінувати крихти хліба навчилась ще будучи голою, голодною сиротою в Полтаві. У 17 їй натякнули, що пора би заміж виходити. А вона і рада би, але коханого забрали в армію, на флот, на 5 років. Родичі сказали, що чекати – ризик немалий, “а якщо він не повернется, то що, в дівках довіку будеш?”. Звикла до дисципліни, важкої праці і покори, бабуся погодилась вийти заміж за хлопця, з яким родичі познайомили. А коханий щотижня писав листи, а їй не сила було сказати, що відбувається.
Зжилося, забулося. Новий чоловік виявився дуже доброю, порядною людиною. Народилась донечка. Вже, здавалось, колишній, коханий прийшов з армїї – і одразу до неї, а вона якраз пеленки вивішувала сушитись на подвір´ї… Каже серце чуть з грудей не вистрибнуло, як його побачила, але емоцій не показала. Присіли на лавку, все пояснила.
З дідусем прожили душа в душу, виростили двох донечок, але фотографія того морячка, з віршиком з іншої сторони, завжди зберігалась в шухляді з дорогоцінностями.
Ніколи не знаючи батьківської ласки, бабуся – найніжніша на світі мама і бабця, найдобріша людина, яку я знаю. Якщо комусь скрутно, то вона останнє віддасть, аби допомогти. Навіть привезеними мною солодощами ділиться з сусідами, всі мої іграшки, відправлені на зберігання вона віддала дітям на вулиці.
Бабуся вчить не брати проблеми до голови, бо, каже, то не проблеми, головне, що здорові і є що їсти, а решта- подолаємо, придумаєм, заробимо. Такими от оптимістами можуть бути сироти, які прожили війну і голод.

Інші конкурсні роботи можна переглянути тут.

Люба Вовк, “Погляд”