Олександр Адашинський з Тернополя: «Перфузіологія відкрила новий простір мого професійного життя»

Із запровадженням в університетській лікарні кардіохірургічної служби з’явилася й нова посада – лікар-перфузіолог. Переконана, що більшість пацієнтів навіть не здогадуються, що така спеціальність існує, тим паче чим займається цей спеціаліст. Так ось: перфузіолог «вимикає» на певний час хворе серце для «ремонту», а коли кардіохірурги його наладнають, «запускає» вже оновлений життєвий двигун, аби він довго служив людині. Поза усіляким сумнівом, без перфузіолога не відбудеться жодна кардіохірургічна операція. В університетській лікарні у складі кардіохірургічної бригади працює лікар-перфузіолог, анестезіолог Олександр Адашинський. Про всі тонкощі цієї професії дізнавалися в Олександра Володимировича.

– Пане Олександре, як розпочинався ваш шлях до цієї спеціальності?

– Завершуючи навчання в університеті, я й гадки не мав отримати ще одну, так би мовити, суміжну спеціальність – готувався стати анестезіологом. Але коли в університетській лікарні проходив інтернатуру з анестезіології та інтенсивної терапії, тут саме створювалася кардіохірургічна служба. Відтак і з’явився новий напрямок – перфузіологія. А так як в Україні більшість перфузіологів – це лікарі-анестезіологи, то мене, ясна річ, зацікавила ця спеціалізація. Отож, після закінчення інтернатури я став лікарем-анестезіологом, перфузіологом університетської лікарні. Перше стажування та ґрунтовне знайомство з цим фахом відбулося в Туреччині у місті Бурса, на базі клініки Аджибадем. Згодом побував на навчанні в кардіохірургічному відділенні Львівської обласної лікарні, а з розвитком кардіохірургічного напрямку в нашому медичному закладі вже запозичував досвід у колег-перфузіологів, які працювали з нашими кардіохірургами. Нині за моєї участі проведено майже дві сотні операцій на відкритому серці з використанням штучного кровообігу.

– Розкажіть, будь ласка, доступно нашим пацієнтам про те, що виконує лікар-перфузіолог. Яка йо- го роль у хірургічному процесі?

– Узагалі перфузіологія – це медична спеціальність, суть якої – в забезпеченні штучного кровообігу під час проведення операцій на відкритому серці та кровоносних судинах, для яких необхідно вилучення серця з кровообігу.

Майже всі операції на відкритому серці відбуваються з використанням штучного кровообігу. На час основного етапу операції серце та легені пацієнта «зупиняють» свою діяльність, їх функції заміщує апарат штучного кровообігу, яким і керує лікар-перфузіолог. Його «обов’язки» – зупинка серця, його захист під час операції, заміщення дихання та всіх життєво важливих функцій організму, а також утримання на певних показниках артеріального тиску, забезпечення адекватної перфузії всіх органів і систем. Під час операції підтримуємо й інші важливі органи – печінку, нирки, головний мозок, легені. Найголовніше завдання – контролювати життєво важливі функції організму під час операції та зберегти всі органи в їх повноцінному стані.

Після закінчення основного етапу оперативного втручання завдання перфузіолога – «перезавантажити» серце та відновити самостійне дихання, після чого від’єднати пацієнта від штучного кровообігу. Варто зауважити, що операція на серці – це командна робота, й навіть якщо операція завершилася, це не означає, що перфузіолог уже може залишити пацієнта – післяопераційний період продовжується під контролем усіх фахівців. Якщо трапляються ускладнення чи інші непередбачувані ситуації, то лікар-перфузіолог має бути готовим до надання допомоги. До того ж він займається не лише операціями на серці, але й іншими екстракорпоральними методами лікування. Це – гемодіаліз, плазмофорез, ультрафільтрація. А ще екстракорпоральна мембранна оксигенація – це підтримка кровообігу за серцевої недостатності. Інший варіант цієї процедури стосується забезпечення оксигенації крові за легеневих патологій. Це не лікування, а лише заміщення функції органа, але без цього не обійтися, особливо в тому випадку, коли його треба «пролікувати» або ж провести трансплантацію.

– Які випадки у вашій практиці вважаєте екстремальними?

– Коли маємо ургентну операцію та якнайшвидше потрібно зібрати операційну бригаду, налагодити апарат штучного кровообігу й у найкоротший термін під’єднати його до пацієнта. Це значно зменшує ризики летальних випадків, особливо, якщо до нас доправляють людей з надзвичайних ситуацій та важкими серцевими патологіями. Тоді маємо якнайшвидше активізуватися, бо кожна хвилина – це відлік чийогось життя.

– Де поповнюєте свої професійні знання?

– Лікар – це професія, яка потребує постійного самовдосконалення й навчання. Треба бути в курсі сучасних досліджень, новітніх технологій, опановувати нові практичні навички, адже лише так можна втілити свою професійну мету – надавати якісні медичні послуги своїм пацієнтам. Це стосується кожного лікаря. Впродовж цього року я зі своїми колегами-перфузіологами та анестезіологами проходив стажування в кардіохірургічній клініці в польському місті Забже. Там діє потужний кардіохірургічний центр, де проводять багато операцій з трансплантації органів, приміром, нам вдалося побувати на трансплантації серця та легень. Мали також можливість спостерігати та взяти участь у проведенні процедури екстракорпоральної мембранної оксигенації в пацієнтів, які в очікуванні на трансплантацію, це, власне, те, що безпосередньо стосується роботи перфузіолога. Для України ці технології поки не є рутинною практикою, але я переконаний, вони будуть розвиватися, тим більше, що Верховна Рада прийняла нарешті відповідний Закон. Отож українські пацієнти отримали шанси на життя, а ми наразі робимо все для того, аби бути готовими до втілення цих новітніх методик.

– Цього літа ви ще й побували на стажуванні в Туреччині?

– Це вже друга поїздка фахівців нашої лікарні до турецької клініки Аджибадем. Найбільше, що завжди вражає – це матеріально-технічне забезпечення. Увагу привертають і хірурги, які досконало володіють сучасними методиками та до автоматизму відпрацьованими навичками під час операцій. Турецькі медики діють чітко за протоколами та сучасними європейськими настановами. Післяопераційні пацієнти вже на третій-четвертий день повертаються додому, їх перебування в медичному закладі продумане та організоване до найменших деталей, що й передбачає страхова медицина. Пацієнт отримує цілий комплекс кардіохірургічної допомоги, яку в повному обсязі покриває страховий поліс. Тому майбутнє української кардіохірургії, вважаю, теж за страховою медициною, яка відкриє ширші можливості для медиків і позбавить фінансового тягаря пацієнта та його родичів.

Днями разом з колегами-перфузіологами з інших обласних центрів повернувся з Європейської школи перфузії та екстракорпоральних методів, яка відбувалася на базі Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Шупика. Ми пройшли навчальний курс, після завершення якого склали іспит. Я отримав диплом європейського зразка, який дозволяє практикувати перфузіологом у країнах Євросоюзу.

– Які ваші улюблені справи поза роботою?

– На улюблені заняття, як це було колись, залишається дуже обмаль часу, але якщо й виловлюю якісь вільні хвилини, то витрачаю їх на подорожі. Люблю мандрувати. Якщо є трохи більше часу, то їдемо у поїздки, а немає, то десь неподалік Тернополя можу закинути вудилище у водну блакить і насолоджуватися природою, це така собі риболовля заради релаксу. Я – гурман, люблю готувати, гадаю, ця справа непогано мені вдається, компоную різні складники, створюю власний смак. Найчастіше поєдную кулінарію з активним відпочинком на природі. На вогнищі готую справжню чоловічу страву – бограч. Там багато м’яса, пахучих спецій, гарячих овочів, але найголовніший компонент, який додає неповторної пікантності, – запах лісу, багаття, насиченого киснем повітря. Створювати смак – це те, що мене захоплює. Творчість об’єднує і відпочинок, і лікарняні будні. Мабуть, саме й це не дозволяє мені втомлюватися від професії та любити справу, яку обрав за покликом серця – рятувати людей.

Лариса ЛУКАЩУК,

Микола ВАСИЛЕЧКО (фото)

Джерело: Медична Академія