“Пошились у дурні” – це понад дві години позитиву (фоторепортаж)

Надзвичайно позитивну і добру комедію за п’єсою М.Кропивницького “Пошились у дурні” подарували тернополянам актори обласного академічного драмтеатру ім. Т.Шевченка і постановочна група на чолі із головним режисером театру народним артистом України Олегом Мосійчуком. Прем’єра вистави відбулася 26-27 січня.

Поставити українську класику так, щоб здивувати чи розсмішити, – завдання для режисера надскладне, тому брати такий матеріал до роботи завжди ризиковано. На подібні вистави розбещений театральними “лігумінами” глядач, зазвичай, іде неохоче. Мовляв, що нового я там побачу? І справді, шукати глибокого змісту чи ламати голову над трансформацією образів не доводиться. Ця вистава із розряду відпочинкових. Сам Кропивницький її жанр визначав як “шутка-оперета”.

Хрестоматійний сюжет, перевірений українськими класиками – пошити у дурні батьків, яким здається, що вийти заміж за багатого нелюба – краще, ніж знайти щастя у невеликих статках, та із коханим. У героїв М.Кропивницького – коваля Дранка і мірошника Кукси – багато дочок (7 і 5 відповідно). Звісно, батьки бажають їм доброї долі, а не власних наймитів, закоханих у дівчат на виданні. Та кмітливі хлопці обводять довкруж пальця своїх панів за допомогою незлого підступу.

Відкриттям цієї постановки став акторський ансамбль заслуженого артиста України Сергія Андрушка і актора Віталія Лугового (Дранко і Кукса). Ролі комічних дідів, якими так багата українська драматургія, акторам середнього віку вдалися переконливо. Гризлися непримиренні друзі так аргументовано, що глядачі мимоволі брали участь у бідах обох удівців, в яких одна турбота – вдало видати заміж свій “дівчачий батальйон”. Подекуди зринав у пам’яті геніальний акторський тандем Ячмінський-Коцюлим.

Василь і Дранкова Горпина (у першому складі – це актори Ігор Наконечний і Оксана Левків)– пара комічна. На противагу їм Антон і Куксина Орися (Євген Лацік і Світлана Прокопова)– романтики. Вибудовують свої образи молоді актори за допомогою діалогів, пісень і танців, які вдаються їм легко і невимушено.

Ще дві ролі, які варто згадати, – елегантний хитрий писар Скакунець у виконанні Віталія Зубченка і  захожий чоловік Нечипір (Сергій Бачик). Сцени з останнім зривають найбільше аплодисментів, адже підпилого чоловіка актор грає настільки органічно, що подекуди з’являється сумнів: а чи вода була у бутафорській карафці?

Нехитру фабулу Кропивницького режисер-постановник Олег Мосійчук разом із  балетмейстером Анатолієм Гончариком, художником Григорієм Лоїком, оркестром театру під орудою Михайла Віятика, молодими актрисами, що задіяні у масових сценах, та багатьма іншими членами постановочної групи і театральними цехами зробили такою, що вщент наповнений зал аплодував їм, не шкодуючи долонь. Подейкують, що й на третю прем’єрну виставу (30 січня) квитки уже розібрані. Втім, є всі підстави припустити,  що вистава матиме довге сценічне життя. У цьому й феномен явища, яке називаємо класикою української драматургії.

Адріана Білецька, Новини Тернополя “Погляд”