Постать Герети увійшла в міфологію Тернополя

14449946_536195476574581_8713387982984274016_n

Тернополянин Микола Головенко поділився у соціальних мережах думками щодо персони Ігоря Герети, якому зовсім нещодавно встановили пам`ятник на вул. Валова в Тернополі:

“Я ніколи не знав і навіть не бачив Ігора Петровича. Але життя звело мене з багатьма друзями, приятелями і колегами Герети, які часто згадували його у розмовах. З цих розмов зрозумів лиши одне – Герету любили.
Хоча, на мою думку, Ігор Петрович не мав якихось виняткових талантів. Він цікавився археологією, живописом, літературою, видав посередню збірку поезій. Але давайте будемо відверті – його роботи мало кому цікаві і сумніваюся, що мають якусь виняткову цінність.

Але у нього була харизма – і цим сказано все.

Про Герету мені розповідали шкільні вчителі та університецькі викладачі, письменники і таксисти, художники і навіть одна циганка. Коли ці люди розповідали про Ігора Петровеча – очі в них іскрилися, вони самі ніби наповнювалися якимось завзяттям і позитивними емоціями, які передавали і мені. І тоді я задумувався, а яку ж силу і емоції несла ця людина за життя, що й до тепер одна лише згадка про цього чоловіка викликає таке піднесення?

Так, в Герети була харизма, і це більше ніж талант. Бо талановитих людей багато, а наділених позитивною харизмою одиниці. Кажуть, що Герети було багато всюди 🙂 і в культурному, і суспільному, і релігійному житті. Всі його любили, цінували і тянулися до нього напевно тому, що і він наділяв усіх любов”ю та увагою. З часом його ім”я обросло і продовжує обростати міфами та легендами. Його ім”я стало одним із символів Тернополя, а постать Герети увійшла в міфологію міста.

Сьогоді у місті добре відчутний дух Герети. Так буде і далі. Бо добра харизна – не гасне і любов не зникає”.

Коментарі вимкнені.