Просвітянка з Тернополя навчає писанкарству

Тернополянка Ірина Абрам’юк 14 років вчить писати писанки всіх охочих. Розпочала цю справу в організації “Молода Просвіта”, пише “Суспільне”. 

Для того, аби розпочати писати писанку, потрібено підготувати необхідні матеріали.

“Найголовніше – це є сире яйце куряче. Білого кольору, якщо ми хочемо, аби в нас були білі елементи. Воно має бути протерте оцтом. Наступне – це свічка. Може бути воскова, але підійде і парафінова. Писачок – це такий інструмент: лієчка, з якої буде витікати віск і ми будемо ним малювати. І шматочок воску окремий, або вже зі свічки. І барвники, розведені водою, і ложечка для витягування і занурювання”.

За словами Ірини Абрам’юк, перед написанням писанок вона читає «Отче наш».

“Найперше, дбаєш про те, аби в хаті було тихо. Дбаєш, щоб тобі ніхто не заважав.Хочеться помолитися, бо це для мене не декоративно-прикладне мистецтво. Це, дійсно, традиція”.

Усі нанесені візерунки мають своє значення.

“Так само, як ми зараз підписуємо листівки з побажаннями добра, щастя, удачі, так само в нас колись писалися писанки. Тобто жінка, наприклад, для своєї сім’ї писала писанку з побажаннями. Вона думала про свою дочку, якій писала квіточку. Вона думала про свого сина, якому треба написати дубовий листочок. Вона думала про своїх батьків, яким треба було написати на довголіття, – розповіла членкиня “Молодої Просвіти”.

Раніше Ірині подобалися графічні орнаменти. Тепер пише більше писанок із рослинними мотивами.

“Це така еволюція писанки кожної людини. Ми щоразу можемо підгледіти десь дуже красиву писанку і її намалювати. Хочеться – це такий розвиток. І цікаво, якщо ви десь бачите малюночок, який ви вже малювали на писанці, ви його знаєте повністю з кожною крапочкою, з кожною лінією. І вам здається, що це ваш близький друг чи родич, якого ви давно не бачили. Хочеться познайомитися з тою писанко, привітатися і спитати: “Як у тебе були справи впродовж року?”.

За освітою Ірина художник-графік.

“Ото побачиш якусь таку гарну писанку, яку хочеш намалювати, і ніч тобі не ніч. І день – не день. І діти голодні, і чоловік недоглянутий. Я дуже хочу, щоб люди після церкви обмінювалися писанками, наче якимось символом. Можливо, воно не є цінне коштовно й матеріально, але воно є цінне тим, що ми на такому делікатному, маленькому шматочку тла намалювали якийсь дуже складний візерунок. Щоб це цінувалося”.

За словами Ірини Абрам’юк, за 10 років у “Молодій Просвіті” в Тернополі вчилися писати писанки понад три тисячі осіб.