Сашко з Кременця… готовий був віддати життя за мову… і зараз у Небесній сотні

Принесла сьогодні свічку до портретів загиблих тернополян.
І завмерла… Одного з них я знаю!
Олександр Капінос. Сашко із села Дунаєва під Кременцем…
Ми познайомилися 5 липня 2012 року на мовному майдані.
Липень. Спека. Втома… Він запросив присісти поруч на керимат. Розговорилися. Розповів, хто, звідки. “Сашко з Кременця”…
Тоді мовний майдан був іще урочистий – у прапорах, голодували депутати… За два дні вони проголосили “Ми перемогли!” і пішли разом із прапорами. Сашко був серед тих, хто залишився… Вишиванка і стрічка “Я голодую!”… Я читала їм уночі вірші…
Тоді ми не перемогли. Клятий закон Кідалова-Колісніченка відмінили лише зараз.
А Сашко – у Небесній сотні…
Смерть знайшла його за хвилину до перемоги.
І його смерть не була випадковою! Це була свідома жертва. Він готовий був віддати життя за мову. Він віддав його за Україну.
Спочивай з Господом, Сашко із Кременця!

Леся Романчук