Сім’я Сташуків подарувала бійцям АТО майже новий реанімобіль
Автомобіль швидкої допомоги, дефібрилятор, апарат для вентиляції легень, медикаменти, речі та продукти сім’я Олега та Людмили Сташуків передасть бійцям десантно-штурмового батальйону 79 окремої аеромобільної бригади.
Олег та Людмила придбали майже новий реанімобіль в одній із приватних клінік у Португалії, де вони проживають з 2001 року. Подружжя має свій бізнес і займається транспортними перевезеннями (працюють в парі далекобійниками), тож авто для потреб українських воїнів купили за власні кошти. Їхні працівники та друзі, також представники української діаспори у Португалії, допомогли з ремонтом — Юра Мазурик (з Нападівки) замінив масло, фільтри, поміняв деякі деталі на нові та ін..; придбали обладнання, зокрема, дефібрилятор, апарат для вентиляції легень (батько і син Олександр та Богдан Вареми з Хмельниччини, Михайло Семенюк з Тернопільщини, Людмила та Володимир Кернери з Івано-Франківщини); Калина Гоян з Івано-Франківщини зібрала деякі найнеобхідніші для військових медикаменти, шкарпетки, дещо з продуктів.
Краснолучанин Олег Сташук свого часу служив у Севастополі, зізнається, що вважає своїм обов’язком хоч якось допомогти тим, хто сьогодні захищає його рідну землю.
— Ми дуже вболіваємо за долю нашої Батьківщини, слідкуємо за всім, що відбувається в Україні, хоча давно живемо й працюємо за кордоном, — каже його дружина Людмила, родом з Нападівки. — Ідея придбати авто для бійців АТО виникла давно — спочатку планували купити позашляховик, але подумали, що “швидка” служитиме не просто для перевезення бійців, а рятуватиме життя. А це надзвичайно важливо на війні. Завдяки рівненським волонтерам, ми безперешкодно пройшли розмитнення.
Шлях від португальського міста Браги до Краснолуки, де живе мама Олега, сільський голова Олена Сташук, подружжя та їхній син Дмитро долали двома автівками — Олег їхав “швидкою”, а Людмила — власним автомобілем. Так само курсуватимуть і на Маріупольщину. Там їхній безцінний подарунок чекають бійці 79-ї бригади, в якій служать багато тернополян. Зять Олени Іванівни, Сергій Дикий, який працює охоронцем на одному із заводів Тернополя, поклопотався про довантаження одного із автомобілів продуктами та військовий супровід (без цього в зону АТО ніяк); іншу автівку завантажили продуктами лановецькі підприємці Василь Олеськів, Микола Ковальчук, Василь Гарач.
Подружжя Сташуків торік передали на потреби бійців з Лановеччини 10 тисяч гривень, про суму, витрачену на реанімобіль, скромно замовчують. Зізнаються лише, що на придбання медичного обладнання їхні друзі витратили 2 тисячі євро. Свій вчинок не вважають чимось надзвичайним, воліють взагалі не розголошувати, проте ми, журналісти, — літописці історії, тож про такі факти доброчинства замовчувати з нашого боку — просто гріх. Тим паче, що люди зумисне заощаджували, аби зробити свій внесок у звільнення рідної землі від окупантів; вкладали душу, робили з любов’ю.
Коментарі вимкнені.