«Абетка батьківства» – тренінги для батьків у Тернополі

 Про тренінги, присвячені розв’язанню проблемних відносин та пошуку шляхів налагодження стосунків батьків із дітками вела нещодавно розмову з Міхеєвою Наталією Володимирівною – психологом, головою Ради Спілки батьків дітей із синдромом дефіциту уваги та гіперактивності «Дзвіночки» та просто ніжною, чутливою, тонкого складу душі, жінкою.

 «Багатьох конфліктів у спілкуванні батьків із своїми чадами можна було б уникнути, якби дорослі знали, як правильно розмовляти із власними дітьми»

 

– Пані Наталю, звідки і як виникла ідея організації тренінгів для батьків?

– До мене на консультацію часто приходять батьки, які скаржаться на проблемну поведінку дітей. Зазвичай це є скарги на те, що дитина не слухається, конфліктує з батьками, вчителем, однолітками, не хоче виконувати домашні завдання. В той же час багатьох конфліктів у спілкуванні батьків із своїми чадами можна було б уникнути, якби дорослі знали, як правильно розмовляти із власними дітьми, як реагувати на ті чи інші прояви їх поведінки, як і коли хвалити дитину, чи варто робити їй зауваження та чи критикувати.

 – Хочеться сподіватися, що на цьому перелік проблем, які виникають у батьків в процесі спілкування із своїми дітьми, закінчується…

 – Іншою проблемою, спільною для багатьох дітей, які приходять до мене на дитячий тренінг-спілкування, є нерозуміння малечі свого внутрішнього стану, відсутність співчуття до інших, яке виникає як наслідок того, що маля не вміє і не знає, як правильно виражати свої емоції в колективі. Це створює значні проблеми у спілкуванні з однолітками, вмінні співпрацювати з іншими.

«Дуже часто, в процесі комунікації із дітьми, батьки поводять себе так, як виховували їх самих. Іншого досвіду виховання дитини, без застосування покарання та криків, у них немає»

 – У чому полягає корінь згаданих проблем у дітей?

 ­– Коріння щойно згаданої проблеми полягає в тому, що дуже часто батьки бояться прояву емоцій у дитини, як-от, злості, гніву, або ж страху, суму. Вони намагаються якомога швидше відволікти дитинча від «непотрібних» емоцій, чи дати йому пораду, вирішити за дитину всі її негаразди. В той же час, таке заперечення емоції не вчить малечу проживати цю емоцію самостійно, а лише заганяє її глибоко в підсвідомість, що з часом може вилитись у психосоматичні захворювання. Пропонування ж готового рішення проблеми не дає змоги дітям самостійно осмислити незлагоджену ситуацію та знайти вихід із неї. В результаті дитина звикає, що всі труднощі за неї вирішує мама чи тато.

 «Мета тренінгів – допомогти  батькам налагодити стосунки в сім’ї, навчити їх конструктивно взаємодіяти з дітьми; профілактика насильства в сім’ї»

 – Отже, доходимо висновку, що проблема полягає у неправильному вихованні дітей?      

 – Дуже часто, в процесі комунікації із дітьми, батьки поводять себе так, як виховували їх самих. Іншого досвіду виховання дитини, без застосування покарання та криків, у них немає. Власне, на тренінгу ми зустрічаємось із ситуацією, коли батькам складно самостійно проявляти свої емоції та почуття, описувати свій внутрішній стан, що є необхідним для ефективного спілкування з дітьми. Ще одна проблема, з якою зустрічаються сучасні батьки – це брак знань про віковий розвиток дитини. Здавалося би, в теперішній час усестороннього доступу до інформації, коли знайти потрібну статтю на тему розвитку дітей – не є чимось складним, виникати труднощів із браком знань узагалі не повинно!

«Тренінги організовуємо для того, щоб батьки змогли відчути те, що відчуває їхня кровинка, задумались над тим, як вони спілкуються із своїми дітьми»

– Дійсно, на сьогоднішній час є предостатньо друкованого та інтернет-матеріалу на тему правильного поводження з дітьми з метою уникнення різного роду прикрощів у взаємовідносинах із ними.

 – Так, все правильно, інформації про це – хоч «греблю гати», проте, статті в журналах та електронних джерелах дають неповні знання, на основі них складно вибудувати цілісну картину розвитку дитини. Тому, часто батьки заплутуються у вікових кризах, а також у знаходженні відповідей на запитання, як треба поводитися з дитиною, а чого взагалі варто уникати у відносинах із нею, як сприймати дитину в певному віці. Все вищевказане не дозволяє побудувати теплі взаємовідносини з дітьми. Батьки часто вдаються до покарання, які не змінюють поведінку дитини, а лише ведуть до погіршення стосунків із нею. Саме для того, щоб допомогти  батькам налагодити відносини в сім’ї, навчити їх конструктивно взаємодіяти із своїми дітьми, задля профілактики насильства в сім’ї, я, спільно з Валентиною Ковальчук (член Спілки «Дзвіночки», психолог-консультант),  проводимо тренінги батьківства для дорослих та тренінги-спілкування для дітей на постійній основі. Зокрема, зараз триває реєстрація в третю групу тренінгів для батьків, яка починає роботу з 4 серпня цього року.

«Слова мають велику вагу! Вони вкорінюються в структурі мозку дитини і з часом, якщо несуть негативне забарвлення, наносять їй психічних травм»

 – Відслідкувати проблему в спілкуванні між батьками та дітьми можна навіть на дитячих майданчиках! Зрештою, неузгодженості в сфері комунікації між батьками та їх первістками, неважливо – молодшими чи старшими, виникають повсюди. Для прикладу, не так давно мала можливість спостерігати за наступною ситуацією: дитина рветься заглянути до маминої сумки, в якій лежить бісквіт «Ведмедик “Барні”». Розвивається діалог, в процесі якого мама злісно попереджає своє дитя: «Не лізь в сумку, не чіпай! На, потримай! Тільки не відкривай, бо я тобі відірву голову!». Дитина тримає батончик, потім починає його відкривати, на що мама, із запалом у голосі, відрубує: «Я тобі зараз голову відірву!!! Дай сюди, то не тобі, то твоїй сестрі!». Відбирає у малечі «Барні» і кладе бісквіт назад у сумку.

Ще один епізод: мама йде вздовж вулицею, дитина біжить поруч. Через деякий час дитя починає набирати обертів у бігу, аж раптом зашпортується, падає і вдаряється об землю. Реакція мами: «Ото ганяєш! А я тобі казала, попереджала! Ти в лікарню хочеш? Тоді їдемо негайно в лікарню!». Все це відбувається під супровід та гучний акомпанемент криків, дитячого ридма ридання, адже маля побило собі ногу! І чи варто тоді дивуватися, що наступного разу, коли потрібно буде завести дитину до лікаря, вона буде панічно цього боятися, як покарання? Та, що найгірше, вся прикрість і біда полягають у тому, що багато хто з батьків спілкується із дітьми, не задумуючись, що саме і як саме говорить своїй дитині, і як остання сприймає батьківські слова. З часом дорослі починають скаржитися, що дитина зовсім їх не слухається, не розуміє власних батьків, не хоче з ними розмовляти. Проілюстровані ситуації – не поодинокий випадок, тому ми, зрештою, ці тренінги й організовуємо для того, щоб батьки змогли відчути те, що відчуває їхня кровинка, задумались над тим, як вони спілкуються із своїми дітьми.

Взагалі, слова мають велику вагу! Вони вкорінюються в структурі мозку дитини і з часом, якщо несуть негативне забарвлення, наносять їй психічних травм. Коли не проявляти, а блокувати свої емоції та почуття, вони будуть витіснятися та в подальшому можуть відобразитися у загальному незадоволенні дитини, в інших неприємних моментах, від яких буде страждати не лише сама дитина, на той час вже зріла, але й навколишні, оточуючі її люди. Проте, на жаль, правда гірка – саме ті батьки, які не найкращим способом поводяться із своїми дітьми, на подібні заняття не приходять.

– І справді, розуміти такий стан речей – велика прикрість… А ще більш неприємно – усвідомлювати те, що подібні ситуації виникають «на кожному кроці». Пані Наталю, скільки всього тренінгів передбачається і доки вони триватимуть?

 – Всього пропонуємо чотири двогодинні заняття, які триватимуть два рази в тиждень. Для запису на тренінги потрібна попередня реєстрація. Отож, запрошуємо до нас на заняття всіх батьків, які хочуть побачити себе очима дитини, котрі прагнуть зрозуміти своїх дітлахів та навчитися правильно з ними спілкуватися.

Софія Пасічник