Принадливий Тернопіль. Куди прибували поштові диліжанси?

Цікавий будинок побачите на розі бульвару Шевченка та вулиці В’ячеслава Чорновола. Спершу оповім про принади, котрі чарують і нині, а відтак – про історію цього місця.

Не знаю, як кому, а мені тут подобаються двері. Вони масивні, дерев’яні, і хоч прості, але мають щось цікаве. Чіткі лінії оздоби, зредуковане вічко.

Отож відкриймо їх та зазирнімо всередину — тут добряче вичовгана кахля, котра, проте не втратила приємного теплого кольору, а сліди візерунків нагадують древні відбитки рослин. Збереглися також давні балясини, тому не варто відмовляти собі в задоволенні піднятися догори.

А тепер власне про цей будинок. Колись тут містилося перше приміщення зв’язку Тернополя. Точної дати спорудження будинку не відомо, датують його появу першою половиною ХІХ століття. Ось що про цей будинок писала Любомира Бойцун у книжці «Тернопіль у плині літ»: «…єдиним засобом сполучення Тернополя зі світом через Львів був поштовий диліжанс, що вважався швидкісним. Відходив зі Львова в понеділок, середу та п’ятницю о 6 годині вечора. Подорож до Тернополя тривала 13 годин 15 хвилин…

Ці багатомісні карети перевозили і пасажирів, і пошту. Обслуговувало їх поштове відомство, що містилося у згадуваному будинку. Конюшні стояли неподалік. Посада пошмайстера була поважною у місті й тривалий час її паралельно обіймав бургомістр Володимир Мандль — засновник Старого парку. Із будівництвом нової пошти та відкриттям у 1870 році залізничної лінії потреба у використанні старого приміщення відпала. Його віддали під магістрат, який тоді розташовувався у будинку поряд торговиці (район сучасного майдану Волі)».

Анна Золотнюк.