Принадливий Тернопіль. Місто моїх снів

З дитинства я була захоплена таємничим і цікавим містом, через яке з сім’єю проїжджали по дорозі до бабусі — Тернополем. Він завжди приваблював мене, це було місто-мрія, місто приємних спогадів і гарних емоцій.

З дитячих часів закарбувались в пам’яті прогулянки від залізничного до автовокзалу. Мені час від часу снився Театральний майдан, клумби та фонтани. Напевно, саме тоді з’явилася мрія переїхати до Тернополя, яка більш, ніж десять років, здавалася нездійсненною.

Йшли роки, я час від часу була проїздом у Тернополі, проходила звичним маршрутом, адже часу на відкриття чогось нового не вистачало, слухала розповіді про місто друзів і рідних. Мені оповідали про історію будівництва, про місця та події, ділилися емоціями, а я з захопленням слухала і малювала в уяві яскраві картини. Напевне, я спершу закохалася саме в розповіді про Тернопіль: став з теплоходами, човнами та острівцями, парки, фонтани і фестивалі.

Тому не дивно, що за першої нагоди я зібрала речі, знайшла роботу і переїхала до Тернополя. Ніколи не забуду перші прогулянки містом, коли я порівнювала вигадані картинки з реальними. Я дуже боялася розчаруватися в місті моїх снів. Але побачене мене захопило… Весь вільний час я намагалась проводити в прогулянках. І щоразу знаходила щось цікаве та нове, якусь непомічену раніше деталь. То був період знайомства з містом. Він тривав недовго, бо довелось переїхати. Але думки про повернення мене не залишали і через роки завдяки збігу обставин, я повернулася до Тернополя, сподіваюся що на цей раз уже надовго.

Моє знайомство з містом продовжується, я дізнаюся про його історію, знаходжу цікаві місця. Завдяки багатьом новим друзям я по-іншому дивлюсь на Тернопіль. Приміром, поки не побачила на фотографіях одного знайомого блогера флюгери, не помічала їх. А тепер звертаю на них особливу увагу, вони дивують різноманітністю та цікавим оздобленням, а ще розповідають кожен свою історію.

Особливо люблю мальовничий центр, яким приємно прогулятись, зайти в затишний ресторанчик, послухати вуличних музикантів, пройтися до Катедрального собору, вкотре глянути на макет довоєнного Тернополя, послухати, як годинник відраховує час. Нещодавно я побувала на екскурсії та дізналася про підземне місто, і тепер Катедра асоціюється ще й з ходами, що розташовуються під нею.

І коли мене запитують про улюблені місця, я навіть не знаю з чого почати. Хоча ні, знаю – зі ставу, бо вода завжди мене приваблювала (можливо, через те що я народилася на березі річки), це місце куди можна прийти в будь-який час і в будь-якому настрої та отримати позитивний заряд, а якщо потрібно подумати чи відволіктися від буденності, достатньо присісти на лавочку під вербою на острівку Закоханих чи прогулятися набережною. Також одним із цікавих місць кожного міста є ринок. Він всюди чимось схожий, але в той же момент унікальний, зі своїм характером, своїми правилами. Там можна придбати все необхідне, дізнатись останні новини про політику, урожай та ще багато чого потрібного і не дуже. А якщо замість поїздки в міському транспорті пройтися пішки, особливо вулицями з приватними будинками, то можна побачити різні варіанти оформлення прибудинкової території, дізнатись нові тенденції ландшафтного дизайну.

Тож моє знайомство з містом ще триває. І Тернопіль постійно дивує.

Марина Дашкевич.