Уривки з конспекту лекції «Жінки й Тернопіль: історія кількох романів та інтрижок з містом»

Забуті сторінки історії про видатних тернополянок нещодавно актуалізувала упорядниця книжок, редакторка сайту «Стукіт серця» Лілія Берник. У галереї “Бункермузу” вона провела лекцію «Жінки й Тернопіль: історія кількох романів та інтрижок з містом».

В рамках свого дослідження Лілія Берник розкрила слухачам короткі біографічні довідки про більш, як 10 видатних тернополянок, які впливали на культурне життя міста і навіть рятували Тернопіль від загарбників.

— Стосунки — важлива складова життя кожного. Якщо вони гармонійні, то живлять і сприяють розвиткові. Стосунки бувають не лише між людьми — місто може стимулювати й давати поштовх розвиткові, бути родючим грунтом, або пригнічувати й не давати розвиватись. Читаючи історії різних жінок у різні часи, я помітила, що Тернопіль не став надто родючим грунтом, і більшість реалізувала себе після того, як виїхала звідси, — так пояснила Лілія назву своєї лекції.

А ви знали, що першою жінкою, яка потрапила в історію Тернополя, була княжна Євдоксія Чарторийська? За словами лекторки, у 1549 році, коли на Тернопіль напали татари, вона озброїла своїх селян і організувала оборону міста. А ще Євдоксія часто брала участь у військових походах й навіть мала своє військо.

Першою жінкою-власницею міста була Софія Тарновська, дружина Костянтина-Василя Острозького. У них було п’ятеро дітей. Відтак місто перейшло до доньки Софії — Анни. Вона була одружена з О. Острозьким, у них народилось восьмеро дітей, але шестеро з них померли. Шукаючи розради, Анна впала в релігію. Опісля Тернопіль перейшов до її доньки Катерини, яка була одружена з Томашем Замойським. Документи свідчать, що Тернополем вони з чоловіком володіли спільно. В час їхнього володіння місто отримало багато привілеїв, підтримували православну, католицьку та юдейську громади. Катерину Острозьку характеризували як мудру й войовничу жінку. Після смерті чоловіка Катерина Замойська (Острозька) знову стала єдиною власницею Тернополя. Прикметно, що вона запровадила у Замойській академії вивчення руської мови, надавала кошти на утримання церков.

Наступною власницею Тернополя була Марія-Казимира-Луїза де Гранж д’Аркьє, яка росла при дворі королеви Польщі Людовіки-Марії (подейкували, що вона була її позашлюбною донькою). Після неї Тернополем теж володіли жінки, але помітного сліду в біографії міста не залишили. Тому Марисеньку можна назвати останньою яскравою власницею міста.

Баронеса Адельма фон Вай теж народилася в Тернополі. Щоправда, довго тут не була. Більшість часу жила із чоловіком в Угорщині та Словенії. Вона володіла надприродними здібностями – могла лікувати через письмо.

Уродженка Тернополя Пепі Літман була відомою в Європі екстравагантною співачкою, яка наважилася виступати в чоловічому костюмі.

Євгенія Барвінська (Любович) була організаторкою і керівницею чоловічого та жіночого хорів у Тернополі, диригенткою львівського хору товариства «Боян». Пропагувала творчість українських композиторів. Вона першою помітила талант Соломії Крушельницької.

Софія Дністрянська (Рудницька) народилася в 1882 році в Тернополі. Піаністка, педагог. В Тернополі закінчила гімназію і приватну музичну школу, згодом консерваторії у Львові і Відні. У Відні заснувала власну музичну школу. Виступала з сольними концертами в містах Галичини, Відні, Празі, Братиславі. Активна учасниця жіночих організацій, феміністка.

Тернополянка Марія Білецька була головою «Клубу русинок» і «Жіночої громади» у Львові. Співорганізатор першої приватної восьмирічної української дівочої школи ім. Т. Шевченка у Львові (1898), викладач української мови, згодом керівник цієї школи (до 1908).

Роза Померанц-Мельцерова була послом до Сейму Другої Речі Посполитої, єдина представниця єврейок у Сеймі працювала в Комітеті з питань соціального забезпечення. Батьки забезпечили їй шкільну освіту в Тернополі, університетське навчання вона проходила у Відні та Парижі, студіюючи музичне мистецтво та іноземні мови; навчалась Мельцерова також у консерваторії в Ліпську та Берліні.

Підготувала Ірина Юрко.

Фото авторки.