Тернополяни підкорили засніжений Казбек

Із сонячної Грузії недавно повернулась група туристів, що майже місяць мандрувала вершинами Кавказьких гір. 145 кілометрів вузькими гірськими стежками восьмеро туристів, шестеро з яких мешканці Тернопільщини, подолали за чотирнадцять днів. Решту часу подорожували країною. Відвідали першу столицю Грузії – Мцхету, та столицю сучасну – Тбілісі, середньовічні поселення Шатілі та Муцо. Але головним досягненням тернополян стало сходження на Казбек. Підкорити гору-п’ятитисячник вдалось шістьом туристам.

«Грузія… Дивовижні краєвиди, височезні гори, химерні скелі… Як згадую, то ще й досі перехоплює дух,» – ділиться враженнями Оксана, одна з учасників походу. Із захопленням розповідає про неймовірно гарні засніжені вершини, про величний Казбек та підготовку до сходження, про те, що було важко, але сила волі брала гору над тілом та розумом. «Часом було важко дихати, нудило. Казали, що так проходить акліматизація під час набору висоти.» З незвички у туристів з’являлись легкі ознаки гірської хвороби. Але загалом похід пройшов без неприємних пригод.

Головною ціллю походу, звісно ж, стало сходження на Казбек. «Підкорення висоти у 5033 м – випробування не для слабкодухих. Хоч, коли вигляд на вершину відкрився перед очима, здавалось – ну що ж складного, туди рукою подати, – розповідає Михайло, що ішов на Казбек уперше. – Тож навіть не очікував, що буде так важко. Особливо коли доводилось рухатись у зв’язках по засніженому схилу. Гостро відчуваєш відповідальність за життя твоєї команди.» Хоч не було ні часу, ні сил, та все ж під час сходження туристи намагались встигнути помилуватись казковими краєвидами Кавказьких гір, що відкривались перед ними. Шкода, що піднялись на вершину саме тоді, коли її повністю огорнули хмари, жаліє Михайло. «Не вірилось, що оце уже все! Те, до чого стільки прямували, нарешті досягнуто! Відчуття неймовірні!» – описує свій стан.

Багато туристи розповідають про саму країну та її мешканців. Грузини – дуже гостинний народ, стверджують в один голос. Хоч живуть бідно, але всі дуже привітні. Допомагають, чим можуть. Одного разу якась сім’я пригостила домашнім сиром та молоком, а прикордонник навіть накопав картоплі на вечерю та дозволив подоїти корову. Неабиякий контраст у порівнянні із життям в горах справила столиця Тбілісі. Місто дуже швидко розбудовується. Архітектура вражає. Особливо всесвітньо відомий скляний міст Миру. Увечері, коли вмикається ілюмінація, видовище просто неймовірне. Також дуже цікаво було відвідати середньовічні поселення в гірських районах – села Шатілі та Муцо. Зараз це доволі відомі туристичні об’єкти. Дуже цікаво розглядати старовинні будівлі, бо ж вони дуже відрізняються від того, що звикли бачити вдома, розповідають далі туристи. Будиночки розміщені дуже близько один до одного. Кажуть, що Шатілі колись можна було обійти просто по дахах, не ступаючи на землю.

Вразили тернополян нарзанові джерела, які зустріли під кінець гірського походу. Насичена мінералами вода утворює навіть невеликі річки. Правда запах сірководню – не надто приємна річ, але за деякий час звикаєш.  Із розломів навіть б’ють невеликі гейзери – вода під тиском виривається на поверхню.

Грузія – страшенно цікава країна, стверджують учасники, як для прихильників активного туризму, із важкими рюкзаками за плечима, так і для любителів більш атракційного та спокійнішого відпочинку. Неймовірно красиві пейзажі, безліч історичних та архітектурних пам’яток та розвинена інфраструктура у містах дозволяють зробити мандрівку зручною, різноплановою та вражаючою. Тернополяни планують у майбутньому ще не одну таку ж яскраву подорож. І ще якось хочуть повернутись у Грузію – країну сонця та гір.

 

Більше інформації: Грузія-2012: звіт з подорожі