Травмованого лелеку прихистила сім’я з села на Тернопільщині

На дах офісу, де працює подружжя Олени та Михайла Підгірняків, що в селі Горішня Вигнанка, впав лелека, знесилений скотившись на подвір’я їхнього приватного підприємства. 

Кинулись на порятунок господарі, дізнаючись у чому ж справа такого невтішного випадку. Виявилося, в лелеки у двох місцях була переламана лапка. Як сповістила нашим журналістам п. Олена, такий сильний був перелом, що ніжка (почорніла від, мабуть, уже задавненої травми) трималася на самій шкірці.

– Летів бузьок зі своєю зграєю, – мовляла Олена, – та, напевне, забракло йому сил, упав. Ще довго його крилате сімейство кружляло над місцем утрати свого чи то брата, чи то сестри (досі не знаємо, як визначити стать птаха), тужливо закликали до вирію, та так і полетіли…

Взяло подружжя Підгірняків оте травмоване щастя (адже кажуть, і то направду, що лелеки на обійсті – мир і добробут у родині), віднесли до свого дому. Промили рану, проте побачили, що самотужки не впоратися з такою важкою травмою бусла. Та й ветлікар засвідчив, що, окрім як ампутувати, порятунку немає.

Ось так і віднайшов добрий прихисток ще юний чорногуз у співчутливій родині Підгірняків. А назвали його поки що Філею, як виявиться, що то дівчинка, то, кажуть усміхаючись, буде – Філімона.

Дбайливо доглядає сімейство дзьобуна, а найбільше опікується птахом молодший син подружжя – Павло. Він чорногузу і жаб наловить, і рибки свіжої купує, і щоразу в «дядька Ґуґла» дізнається, що полюбляють ці величні птахи, як за ними доглядати.

– Уже трохи звикся до свого такого становища Філя, – розповідають в один голос Олена і Павло, – та все ж, видно, сумує за своїми рідними, тужливо зиркаючи в небосинь.

Клопочеться прийомна сім’я лелеки, щоби зробити йому протез на лапку, бо ж важко бідолашному на одній.

P. S.  Коли розповідь про бузька вже була готова до друку в районній газеті «Голос народу», до редакції зателефонувала Олена Підгірняк із радісною та водночас трішки сумною звісткою. О, диво! У високості над хатою закружляла курликаючи зграя лелек; Філя почав голосно тріскотіти. Господарі певні хвилини вагалися, випускати свого «приймачка» чи ні, а раптом бузьку не вистачить сил піднятися і полетіти з рідними. Та все ж відчинили загорожу. Філя з сильним поривом до лету розпростер крила, підхопивши на них подих вільного вітру, стрімко злетів у вись і приєднався до зграї. Лелеки ще якусь мить покружляли над хатою, голосячи вдячність за спасіння, і полетіли.

Із сумом дивився їм услід Павло: «Чи зможе пристосуватися Філя до перелітного життя?.. Чи провідає хоч раз їх – своїх рятівників?..». Час покаже. Ці шляхетні птахи добра не забувають. Вільного лету тобі, лелеко!

Джерело: ЧортківCity