У Чортківському районі розгорнули кампанію з порятунку коней

Ягільницький кінний завод — державне підприємство в селі Ягільниця Чортківського району. Займається розведенням порід коней: арабська чистокровна, українська верхова порода, ваговози. Зараз там складна ситуація, розгорнута кампанія з порятунку коней.

Чому так сталося, пояснює Уляна Капуста:

“Ягільницький кінзавод (державне підприємство) колись продав чи віддав за борги частину коней української верхової породи фірмі “Райз-Агро”, яка в свою чергу, зобов’язалась підтримувати розведення коней. Але… коні не корови. Щоб виростити хорошого коня для спорту, ним потрібно щодня займатись і вкладати гроші. Зараз масово розпродають коней за цінами в 2-3 рази меншими, ніж собівартість. Чому?! Колись майже весь молодняк використовували у верховії їзді, співпрацювали з Львівським іпподромом. В Ягільниці була школа верхової їзди, цим користувалися багато діток. Коні були виїжджені, брали участь у змаганнях. Була здорова конкуренція. Їх продавали за тисячі доларів. А також розбирали українські школи верхової їзди (ці тварини добродушні і універсальні в кінному спорті: скачки, конкур, виїздка).

Тепер “Райз-Агро” не вигідно платити тренеру достойну зарплату, дорого возити до Львова і на будь-які інші змагання. А кінзавод вже давно банкрут і не може проводити будь-яких фінансових операцій, і взагалі не є юридичною особою. Тобто не може швидко і якісно продати коня. Наприклад, покупець хоче купити коня, має бути погодження на продаж, узгодження ціни і т.д. Продаж за кордон? Легше вивезти тварину в консервних банках – така бюрократія.

Про стан манежу і стаєнь краще змовчу.

Втрачено покоління молодих вершників, які розуміються на конях, люблять їх, вміють з ними працювати і готові жити в Ягільниці і Нагірянці. Люди, які тут працюють, виконують свою роботу скоріше з великої поваги і любові до цих благородних тварин, або від безвиході, бо нема куди піти працювати.

Тепер роблять “оптимізацію”! Скорочують поголів’я коней, скорочують працівників. Вже позбавили роботи багато конюхів, ветлікаря, коваля. Який після цього кінзавод?

Чому молоді спортсмени мають шукати коней закордоном чи навіть в Росії. Люди, що професійно займаються спортом, хочуть купити готового коня, осідлати і відразу працювати. Вони не мають часу доглядати і виховувати лошатко.

Зараз розпродують коней, щоб зберегти основне поголів’я і вилізти з боргів? Чи після “оптимізації” буде “ліквідація”?

Чи буде розвинене конярство в Україні, чи буде з достойними результатами український кінний спорт, чи будемо запрошувати німців та італійців в Українську олімпійську збірну, чи взагалі ніхто нікуди не їде…

У мене більше запитань ніж відповідей”, — кінець цитати.