У хірургії дуже важливі мануальні навички, вміння працювати руками, — тернопільський лікар-інтерн Борислав Сельський

Люблю спілкуватися з молодим поколінням лікарів. На відміну від своїх досвідчених колег, вони начисто позбавлені усталених стереотипів, відверті у своїх думках і вчинках, кажуть, що думають, а головне – здатні буйно мріяти. Це напевно, і є головна риса характеру, яка в майбутньому допоможе людині досягти своєї мети та зреалізуватися у житті.

З лікарем-інтерном Бориславом Сельським познайомилася у відділенні судинної хірургії нашої лікарні, він уже, як мовиться, без п’яти хвилин – лікар, завершує третій рік навчання в інтернатурі за напрямком «хірургія». Поки я розмовляла з професором, Борислав кілька разів навідувався, щось запитував і повертався до пацієнтів. Відтак і познайомилися. З розповіді про майбутню професію й розпочалася наша розмова.

– Бориславе, що спонукало вас обрати медицину? Приклад батьків?

– Так. Мої батьки пов’язані з медициною, але вони мене не змушували обирати саме цю професію, я завжди мав свободу вибору. Вони навпаки радили обирати те, що мені до душі. Звісно, скеровували, допомагали зробити власний вибір, але не змушували. В дитинстві я полюбляв заняття технікою, в юності зацікавився сучасними комп’ютерними технологіями, але з математикою були складнощі, отож інженера чи комп’ютерника, як бачите, з мене не вийшло. Але щось конструювати, монтувати завжди подобалося, тим більше, в мене це доволі непогано виходило. Моїми улюбленими предметами в школі стали біологія та хімія, а думки про медицину з’явилися в уже усвідомленому віці, коли батько брав мене до себе на роботу. Так, сам того не відаючи, поринув у «царство» патологічної анатомії. Особливо мене приваблювала атмосфера на кафедрі патологічної анатомії, де працював батько. Я уважно спостерігав, як науковці проводять свої дослідження, розглядав полиці з неймовірною кількістю анатомічних матеріалів. Навіть неприємний запах формаліну мене не відштовхував. Комусь лише від одного вигляду людських органів, які «плавають» у формаліні, ставало зле, а мені пройтися біля них ввечері було звичним явищем, мене це не страхало. Отож медицина ввійшла в моє життя ще з дитинства.

– Як прийшла у ваше життя хірургія?

– У хірургії дуже важливі мануальні навички, вміння працювати руками. Оскільки в мене був певний «досвід» у технічній галузі, то вже під час перших практичних занять з хірургії, я зрозумів: це – «моя» спеціальність. Ясна річ, попереду на мене чекають роки практики, недоспаних ночей, удосконалення знань і здобуття нових умінь, але я вже зробив свій вибір і жодного разу про це не пошкодував. У перекладі з грецької «хірургія» означає – «рукоділля», бо й справді, хірург творить руками. Хоча треба й добре усвідомлювати, що робиш, бо під твоїми руками – жива людина.

– Як минула ваша інтернатура, ви, по суті, вже на фінішній прямій?

– Усім тим, що здобув за роки навчання в інтернатурі, завдячую своїм наставникам. Вони не шкодували ні власного часу, ні досвіду, аби передати власні знання та вміння нам, майбутнім лікарям. Маючи таку нагоду, хочу подякувати завідувачу кафедри хірургії №2 факультету іноземних студентів, професорові Ігорю Касяновичу Венгеру, завідувачу відділення судинної хірургії Володимирові Миколайовичу Сергєєву, завідувачу відділення хірургії №1, керівнику інтернатури, доценту Олегові Миколайовичу Гусаку. А ще практичним лікарям і науковцям відділення за те, що ділилися найціннішим – власним досвідом. Вони заклали в нас ту базу, на якій уже кожний з нас самостійно нарощуватиме свій шлях у професії та збиратиме власний професійний багаж знань та умінь. За час інтернатури я мав можливість пройти практику й у загальній хірургії, і в клініці Інституту післядипломної освіти ТНМУ на базі другої міської лікарні. З тих напрямів, що я спробував, мені найбільше до душі, власне, судинна хірургія. Вже майже два роки займаюся цією справою й у подальшому хочу пов’язати своє професійне життя саме в цьому вимірі медицини.

– Розкажіть про свій хірургічний досвід, три роки це чимало? Чого навчилися, які навички та вміння опанували?

– І справді, це достатньо часу, щоб адаптуватися до цієї спеціальності та здобути певні напрацювання. Якщо погортати мої щоденні «нотатки інтерна», то кількість хворих, яких оглянув, чи брав участь в їхньому лікуванні сягне понад п’ять сотень. Найбільша частина з них – це люди із захворюваннями судин, варикозною хворобою нижніх кінцівок, облітеруючим атеросклерозом нижніх кінцівок. Ці недуги – лідери серед патології судинної системи та можуть загрожувати передусім своїми ускладненнями.

– З якими нестандартними випадками вам довелося стикатися?

– Насамперед хочу зазначити, що відділення судинної хірургії Тернопільської університетської лікарні нічим не поступається провідним судинним центрам України. Більшість технологій та методик, які тут використовують, належать до світових практик. Якщо мовити про лікування вен, то фахівці застосовують найсучасніші технології – приміром, радіочастотну абляцію, лазерне лікування вен, інші сучасні методи з використанням склеротерапії, тощо. Що ж до класичних операцій, то у відділенні також проводять широкий спектр таких втручань, зокрема, лікування варикозної хвороби, що ускладнена трофічними змінами та виразками, тощо. Це вимагає вже радикальніших втручань. Широкий спектр сучасних методів діагностики та вузька спеціалізація, дозволяє судинним хірургам чітко визначати покази до операцій, обирати ту методику, яка є найбільш прийнятною для конкретного пацієнта, а отже, застосовувати високоіндивідуальний підхід, чого не скажеш про деякі приватні заклади. Щодо операцій на артеріях, то судинні хірурги університетської лікарні володіють багаторічним досвідом у лікуванні аневризм аорти, гострих артеріальних тромбозів, проводять операції на одній з найбільших судин нашого організму – черевній аорті. Володіють методиками проведення складних реконструктивних операцій із заміни цієї та інших судин організму. Це велика школа для нас, майбутніх хірургів, маємо змогу асистувати й працювати пліч-о-пліч з досвідченими спеціалістами.

– З чим найчастіше потрапляють пацієнти до відділення судинної хірургії?

– Існує поділ пацієнтів судинного профілю на хворих з венозною та артеріальною патологією. До групи захворювань вен належить варикозна хвороба нижніх кінцівок, а до групи захворювань артерій – облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок. Ці недуги найбільш поширені поміж пацієнтів і в практиці судинного хірурга.

– Які мануальні навички вже опанували й що можете провести самостійно?

– Спочатку, як лише розпочалася інтернатура, вивчали базові хірургічні навички, тобто вправлялися в найпростішому – в’язати вузли, зашивати рану, правильно «розводити» тканини, володінню інструментами, це – ціле мистецтво. Не всі знають, але важливо навіть, як візьмеш у руку скальпель чи голкотримач. Майже рік відпрацьовували ці базові хірургічні навички, а коли я їх опанував, провідні хірурги вже почали нам довіряти більш складні етапи оперативного втручання, скажімо, виділення чи забір вени, інші специфічні маніпуляції. Наразі вже можу сам провести сафенектомію, видалення великої підшкірної вени за варикозної хвороби, це наша базова судинна операція. Операції на артеріях – більш складні у виконанні, тому мені поки що довіряють певні етапи цього оперативного втручання, приміром, накладання артеріального анастомозу. Для початківця хірургічної справи – це дуже важливо, коли поруч за операційним столом є людина, яка охоче ділиться своїми знаннями. Траплялося побувати й на ургентних випадках у районних лікарнях. Одного разу бригаду судинних хірургів, у складі якої й я був, викликали до чоловіка, який зазнав побутової травми. Здавалося б, незначне поранення, але воно переросло в доволі складну ситуацію. Чоловік пошкодив підколінну артерію, яка розірвалася навпіл. Відтак ми провели штучне протезування пошкодженої артерії, тобто встановили чоловікові штучну артерію. Функцію артерії було успішно відновлено й кров знову відновила своє звичне русло. Це така всеохоплююча радість, коли розумієш, що в видужанні пацієнта чи успіху операції є й частинка твоєї праці.

– Яким справам присвячуєте свій вільний час?

– Кожну вільну від навчання та роботи хвилину вкладаю у власний розвиток, збагачуюся духовно – читаю цікаві та розумні книжки, ті які розширюють мій кругозір, приносять душевну насолоду. Важливу віху в моєму житті відіграє служіння в церкві, я там звукооператор, якщо так можна сказати, бо це радше хобі, хоча намагаюся робити це професійно. Серед моїх захоплень і надалі залишається техніка, автомобільний спорт, комп’ютерні технології, які продовжую осягати. Люблю подорожувати, побував у країнах Європи, і в США. Мав змогу за студентськими програмами побачити, як живуть американці, вивчив їхній менталітет, «підтягнув» англійську, для мене це все сходинки до самореалізації. Спорт також у списку улюблених справ – раніше займався боксом і зараз, коли є вільний час, інколи тренуюся.

– На якому місці у вашому житті віра?

– На першому. Без віри нічого в житті не відбувається, всім, що маю, завдячую Всевишньому. Звісно, без зусиль і праці нічого не досягнеш, але без Божої допомоги усілякі намагання – це марнота та ловлення вітру. Віра додає мені впевненості й наснаги на кожен день. Цим і керуюся в житті.

Лариса ЛУКАЩУК,

Микола ВАСИЛЕЧКО (фото)

Джерело: Медична академія