У Тернополі не будуть придумувати ровера – використають досвід Любліна

За словами фахівців із Всеукраїнської екологічної ліги, щорічно кількість відходів в нашій країні збільшується на 20%. В Україні працюють 700 офіційних сміттєзвалищ, і сотні несанкціонованих – у лісосмугах, на полях, навіть на міських вулицях, де накопичилось понад 25 тонн відходів. 4% території України перетворилось на смітник. Малашовецьке сміттєзвалище, куди звозять відходи тернополян, офіційно закрили ще двадцять чотири роки тому. Після бунту сільської громади були укладені тимчасові домовленості і на якийсь час проблема затихла, але вона існує і потребує негайного вирішення. Тернопільська влада планує перейняти Люблінський досвід. Нещодавно делегація комунальників Тернопільської міськради повернулась із Польщі. У її складі була і знімальна група ТВ-4.

Сміттєсортувальна лінія знаходиться на околиці Любліна. За польськими санітарними нормами, до житлових будинків має бути не менше, як вісімсот метрів. Сюди звозять відходи з усього міста, в якому мешкає понад 356 тисяч людей.
– Це промислова зона. Тут працює кілька фірм. При сортуванні сміття на нашому підприємстві задіяно 54 людини. Сміття привозять з усього Любліна. Завод працює у дві зміни, – розповів ТВ-4  директор сміттєсортувального підприємства Адам ПШИСТУПА .

Перше приємне розчарування – сподіваного смороду, який нам знайомий ще з часів сміттєвої кризи в нашому місті, тут нема. Сортувальники працюють без захисних масок. І все через те, що сміття уже сюди надходить частково розсортоване. В управі Любліна зізнаються – ще донедавна 95% відходів у Польщі теж потрапляли на сміттєзвалища, проте Євросоюз, до якого увійшла Польща, вимагає, щоб за чотири роки на звалища країни вивозили не більше половини всього сміття. У Західній Європі вже сьогодні переробляють 90% відходів. Люблінський підхід до поводження зі сміттям стрімко їх наблизив до Європи. Поляки вирішили ділити відходи на мокру і суху фракції. Суха – скло, папір, пластик, метал, мокра – органічні відходи. Суху фракцію далі везуть на сортування (без застосування хімічних і теплових процесів), а згодом на вторинну переробку, мокру перетворюють на органічне добриво. Несортоване сміття йде на переробку і з нього виробляють брикети, надалі їх використовують як паливо для цементних заводів або котелень з твердим видом палива. На підприємстві кажуть: лише 10% сміття не знаходить застосування і його висушують і везуть на сміттєзвалища. Перехід на роздільне збирання сміття, крім екологічної, вирішує і соціальну проблему – тарифи на вивезення розсортованих відходів у кілька разів нижчі, ніж на вивезення нерозсортованих. Впровадження цього корисного досвіду дозволить зменшити суми рахунків за комунальні послуги. У спальних районах Любліна уже впроваджують ще роздільніший спосіб збирання сміття. Пет-пляшки одразу ділять на білі і кольорові. Окремо збирають вживаний одяг, небезпечні товари: батарейки, лампочки, хімічні речовини, протерміновані ліки. Для будівельних відходів підвозять спеціальний контейнер. Згодом це сміття використовують при будівництві доріг. Великогабаритні відходи: старі телевізори, холодильники приймають безкоштовно в останню суботу кожного місяця. Відходи із кладовищ збирають у три контейнери: органічні відходи (трава-листя) – ідуть на компост, вінки-квіти згодом спалюють, лампадки-свічки як небезпечні відходи ідуть на утилізацію. Такий досвід найбільш прийнятний для Тернополя вважають у Тернопільській міській раді.

– Що стосується сміття і поводження з твердими побутовими відходами, то підхід майже скрізь однаковий. Це не є сміттєпереробні заводи, це не спалювання сміття. Відбір вторсировини і залишки відповідно пресуються і вивозяться на полігони. І ніякого ровера не треба вигадувати на рівному місці і це той напрямок, по якому зараз іде Тернопіль, він правильний: сортування, з подальшою утилізацією, – розповів заступник міського голови Тернополя Владислав СТЕМКОВСЬКИЙ.

Доцільність встановлення у Тернополі сміттєсортувальної лінії обговорювалась неодноразово. Свого часу Тернопіль був учасником національного проекту «Чисте місто», згідно з яким в Україні найближчими роками планувалося звести 10 сміттєпереробних заводів загальною вартістю 5 мільярдів гривень. Для правильного поводження із твердими побутовими відходами нам щоразу не вистачає ділянки, господарської свідомості, а тим, хто це вирішує – політичної волі.