Дмитро Дробот про Тернопіль, «ручні армії» мерів та найцінніше, чим пишається «Сила Людей»

«Головне, що ми маємо, – це репутація»,- вважає аналітик Харківського антикорупційного центру, координатор Центру компетенцій «Prozorro» в Харківській області, засновник громадської організації «Фундація Регіональних Ініціатив» (ФРІ), голова Харківської обласної організації Сили Людей та однин з загальноукраїнських лідерів «Сили Людей» – Дмитро Дробот. Днями політик читав лекцію в Тернополі для місцевої організації «Сили Людей». Поза тим погодився поділитися враженнями про місто, розповів про «ручні армії» мерів-феодалів, розвиток без бруківки і не тільки…

• Дмитре, у Тернополі до цього бували?
• Ні, це моя перша поїздка в Тернопіль. Іван Сороколіт за кілька годин нашого спілкування спробував провести презентацію міста. Звісно, що я не дуже глибоко зумів поринути в життя містян, політичний клімат. Однак з того, що побачив… Тернопіль – це місто з цікавим потенціалом. Та у вас відсутнє будь-яке розуміння «Тернопіль – це про що?». Я про перше відчуття, коли ти приїздиш в місто і виникає питання: про що воно? Про туристів? Про IT? Це відчувається одразу, коли ти сходиш з потяга, коли є різні незрозумілі забудови, коли стоять уже зведені, проте не запущені, об’єкти. Фактично це проблема більшості міст, в яких немає стратегічного розвитку. І мені з одного боку сподобалося, що Тернопіль пишається своїм озером. Я не зустрічав подібного в обласних центрах. Та якщо порівнювати по розмірах Харків та Тернопіль. У вас живе близько 200 тисяч людей. У нас це один район Харкова. Дев’ять Тернополів (сміється,- авт.). Та у порівнянні із бюджетом, Тернопіль має набагато більше ресурсів на одного жителя ніж навіть Харків.
• Справді?
• Три мільярди бюджет у вас і п’ятнадцять – у Харкові. На одну особу в Тернополі коштів більше. Тим не менш у нас, не дивлячись на таке співвідношення, центр більш прибраний, є суттєві інфраструктурні речі. В Тернополі я цього не побачив. Та у вас є класна штука, якої немає у нас. Коли послуги комунальних підприємств передаються в бізнес. Тобто присутня здорова конкуренція. На жаль, у Харкові такого немає.
• Днями журналісти програми «Схеми» оприлюднили розслідування про муніципальні варти мерій великих міст, в тому числі і в Харкові. У Тернополі понад рік сесії міськради теж проходять за парканом та колонами охорони. Що Ви про це думаєте?
• Дійсно, у нас є проблема у великих містах – створення так званих приватних армій, фактично з ліцензіями на спеціальне обладнання, яке надає Міністерство внутрішніх справ. Пересічна людина дозвіл на таке обладнання мати не може. А от муніципальна охорона, яку започатковують очільники міст, в дечому дублює поліцію, створюючи це під вивіскою «Для охорони об’єктів» тощо. Це така квазі-армія місцевих мерів. І як вона буде використана – це питання часу. Тенденція загрозлива. У Харкові ми наочно бачили, як таку охорону застосовували проти мирних громадян у брутальний спосіб.
• Зараз, до речі, на сесію в Харкові можна потрапити без перешкод?
• В нас досі є проблема. Після бійки в міськраді, коли 15-20 активістів не пустили на сесію. Били незрозумілі люди, які після цієї історії знаходяться під слідством СБУ. Після того відомих у місті активістів пускають, але системно звичайні люди зайти не можуть. Хоча це вимагає закон «Про місцеве самоврядування» і не тільки. Зараз Харків чи не єдине місто, де доступ в раду регульований самими ж чиновниками, у порушення законів.
• Бачте, у нас схожа ситуація зараз. Хоча не така критична поки що. Паркани, собаки, металошукачі на вході в раду…
• У вас це проявилося, коли міський голова вирішив закритися від людей, щоб йому ніхто не заважав. Ця тенденція відбувається постійно, коли мери приходять до влади на лозунгах про прозорість та відкритість. Та фактично, добравшись до бюджету, вони не хочуть, щоб їм хтось заважав: ні активісти, ні пересічні громадяни, ні депутати з іншою позицією. Як у вас і сталося, коли з міськради цілою національною партією вигнали депутатів, аби ті не заважали в доступі до бюджету. Такий місцевий феодальний режим існує лише тоді, коли правоохоронна система не працює, коли суди та поліція фактично часто-густо у змові з місцевими феодалами. Ми часто бачимо, що до судів справи просто не доходять, коли винуватців не карають. Думаю, у вас в Тернополі схожа історія.
• Ключовою тезою Вашої лекції було як не стати депутатом однієї каденції. Власне, заблоковані від людей мерії – це явно не про перспективу. Вірно?
• Звісно. Досвід наших мерів від «Сили Людей» – це досвід про стратегію розвитку міста, ефективність витрачання ресурсів, підтримку громади у кожному кроці. У нас в Харкові, приміром, міський голова жодного разу публічно не звітував. Звіт мера триває півтори хвилини в сесійній залі перед депутатами, а не громадою. Все зводиться до слів: «Я працював. Все добре». Номінальний звіт. Мери ж, які звітують перед людьми, знаходяться у постійному контакті з громадою, вони є підзвітними. Вони не згадують про своїх виборців лише раз на п’ять років. Більше того. Чи не найголовніше зараз не питання чесності міського голови (хоча це апріорі важливо!), а правоохоронна система. Бо не крадуть там, де немає ресурсу, а там, де немає такої можливості. Бо всі розуміють: якщо вкрав – то за грати! Інших варіантів немає.
• Як гадаєте, які міські голови потрібні громадам зараз?
• Однозначно ті, які приходять із чіткою стратегією розвитку міста. Це коли один мер говорить: «Я усе «закатаю» в асфальт і укладу плитку, зі свого заводу (сміється,-авт.)». А інший мер прийде і скаже: «Слухайте, навіщо нам плитка? Давайте ми створимо такі умови, аби, по-перше, бізнес міг розвиватися. Не бізнес мера, а бізнес. Щоб до нас приходили підприємства, відкривали кластери. Давайте ми заведемо, як у Львові, 50 тисяч туристів на кожні вихідні. Це потягне за собою відкриття додаткових закладів харчування і коштів, що залишаться громаді». Цей стереотип «Краде, але щось робить» потрібно переступити і думати про те, щоб міські голови керували містом та були підзвітні громаді. Наші міські голови від «Сили Людей» усвідомлюють, що перебувають під прицілом і можуть підставити всю структуру. Єдине, що у нас є – це репутація. Ми не маємо коштів, щоб ходити по каналах олігархів. А якби і мали, то б на такі речі їх не витрачали. Тому для нас важливо справами показувати, що ми хороші на місцях, а не з екранів ТБ.
• І на останок: «Сила Людей» Тернополя досить молода команда, хоча й уже потужна та злагоджена. А у Вас які враження склалися про неї?
• Я побачив, що у вас дуже системний підхід в організації. І лідери, які зараз несуть відповідальність, з досвідом роботи у місцевому самоврядуванні. Адже в людей є бачення розвитку свого міста. Це важливо. А «Школа політичної освіти», яку проводили у Тернополі, слугує доказом того, що команда хоче постійно розвиватися та вчитися.