У Тернополі політична криза чи сценарій одного режисера?!

“Наші перемоги почнуться з Тернополя!” Саме з такими словами партія ВО «Свобода» вела «під руки» Сергія Надала на виборах міського голови у 2010 році. Хто б міг подумати, що нікому тоді не відомий екс-податківець, якого націоналісти, завдяки власному рейтингу, посадили у крісло на вул. Листопадовій, нині використовуватиме «Свободу» як «броню» від власних проблем, незручних опонентів та навіть виборців…

Прикриваючись «Свободою»…

Власне через незручних опонентів Сергій Надал зараз затіяв гру, в якій не зважає на виборців та навіть на рідну партію «Свобода». Мова йде про трьох депутатів міськради  – Івана Сороколіта, Ігоря Турського та Романа Навроцького, яких кілька місяців тому керівництво ВО «Свобода» виключило з лав партії начебто за порушення партійної дисципліни, зокрема за голосування всупереч інтересам партії. Та, вочевидь, таке розмите формулювання було лише кроком до основної мети – позбавити екс-побратимів партійних мандатів.

Очевидно, що найбільше це було вигідно саме міському голові Сергію Надалу, який вже звик протягом минулої каденції, що сесії проходять без ексцесів, за чітко продуманим сценарієм. А тут мало того, що «Свобода» не має більшості в раді, так ще й у рядах «своїх» не все гладко. Адже не секрет, що Сороколіт, Турський та Навроцький  відмовлялися голосувати «за» ряд скандальних питань, які безпосередньо зачіпали інтереси мера. З найгучнішого – це внесення змін до Генерального плану Тернополя. Цей документ активно лобіював особисто Сергій Надал, незважаючи навіть на те, що проти нього виступали частина депутатів, архітектори і громадські активісти. В один голос незгідні запевняли, що цих змін не виносили на громадські обговорення, а їхня мета – узаконити земельний «дерибан» минулих років, а також забудову парків і зелених зон у майбутньому. Окрім цього, досі триває розслідування у кримінальному провадженні щодо можливої підробки Генплану. Та, незважаючи на значний суспільний резонанс, міському голові таки вдалося «проштовхнути» Генплан на сесії. Однак тоді ще «свободівці» Турський, Сороколіт та Навроцький, попри наполягання мера, рішення не підтримали. Це, вочевидь, і стало останньою краплею терпіння Сергія Надала, після чого він вирішив запустити план повного політичного знищення трьох побратимів.

Та відкрито вести війну проти незручних депутатів Сергій Віталійович не наважується, тому вже не вперше прикрився начебто політичними інтересами рідної партії ВО «Свобода». Надал не бере участі в акціях під стінами мерії, натомість замість нього ціною власного рейтингу «підставляються» члени партії націоналістів. Фактично Сергій Надал зайняв уже звичну для себе роль «сірого кардинала», який покроково курує усіма процесами, при цьому залишаючись за «партійними кулісами».

Власне, такі дії мера цілком прогнозовані. Адже Сергій Віталійович згадує про своє політичне походження тільки тоді, коли виникає реальна загроза або його репутації, або власним інтересам.

Судіть самі. Майже два роки тому, коли столичні правоохоронці затримували скандального екс-заступника мера Володимира Камінського, Надал «списував» дії поліції на «політичний пресинг» партії «Свобода». Так, Камінському тоді, м’яко кажучи, пощастило, і замість реального терміну він обійшовся лише штрафом та легким переляком. Як так сталося і за чийого сприяння, мабуть, можна лише здогадуватись. Та, попри це, чиновника все ж визнали винним бодай у тому, що зловживав впливом. Згодом в інтернет-мережі навіть з’явилося відео, на якому нібито пан Камінський у Києві отримує «кругленьку» суму з рук одного підприємця.

Та, враховуючи позицію Надала, ці кадри очільник Тернополя міг би назвати «монтажем» та «політичним кілерством». Через той скандал, який, до речі, розгорівся якраз перед місцевими виборами, «Свобода» тоді значно опустилася в політичному рейтингу. Доказом тому є значно менша кількість депутатів, які спромоглися пройти до міської ради під прапорами «Свободи».

Також активно «прикривався» «Свободою» Сергій Надал у березні цього року, коли у міській раді проводили обшуки столичні правоохоронці. Мер знову ж таки трактував дії поліції як «переслідування представників ВО «Свобода» за принципову позицію щодо окупованих територій Донбасу». Хоча Надал жодного разу ні на офіційному сайті ради, ні з екранів місцевих ТБ не виступав ні за, ні проти «блокади», не ввійшов мер і до однойменного штабу в Тернополі.

Хто обирав – той і знімає!

Щоправда,сьогодні Сергій Надал перевершив сам себе. Адже він не просто «звів лобами» ВО «Свобода» із її екс-побратимами, а виставив націоналістів проти сотень тернополян та громадських активістів, які відкрито підтримують Сороколіта, Турського та Навроцького. Люди виходять під стіни міськради, пишуть відкриті листи та заяви, аби відстояти своїх депутатів. Це й не дивно, адже Іван Сороколіт, ІгорТурський та Роман Навроцький під час виборів отримали чи не найбільшу підтримку виборців – 52,6%, 37,7% та 31,8% відповідно. У Тернополі це явище навіть назвали «феноменом громадського самоврядування». Адже в цій ситуації не депутати борються за підтримку виборців, а самі виборці вимагають у своїх обранців не йти на поводу в Надала та партії і надалі відстоювати їх інтереси в раді. За принципом: «Хто обирав – той і знімає!»

Заяви виборців мають ще й законне підгрунтя. Адже із серпня 2015 року набрав чинності новий закон «Про місцеві вибори», який значно обмежив вплив місцевих рад на відкликання депутатів. «Отже, якщо раніше ініціаторами відкликання могли бути виборці округу та місцева рада, то тепер з ініціативою відкликання можуть виступати лише виборці з його територіального виборчого округу, – роз’яснює адвокат, юрист Комітету виборців України Тетяна Семусь виданню «Збруч». – На вищий керівний орган партії покладено функцію лише погодження або непогодження такого відкликання. Сама ж партія відкликати депутата не уповноважена, вона може лише дисциплінарно впливати на нього в порядку, прописаному в установчих документах партії (в тому числі виключати з лав партії, що, як вбачається, жодним чином не впливає на його статус депутата місцевої ради)».

У законі прописано детальний механізм відкликання депутата виборцями. Варто зазначити, це непростий процес, який потребує доволі значних зусиль, і, судячи з підтримки виборцями Сороколіта, Турського та Навроцького, він може закінчитись безуспішно для міського голови.

Саме тому, вочевидь, було запущено силовий метод блокування міської ради з перспективою змусити екс-побратимів добровільно скласти мандати. Та деякі  місцеві «свободівці» все ж розуміють, що весь конфлікт зрежисований однією особою,  та відмовляються брати у ньому участь. Тому до Тернополя звозять  «свободівців» з районів і навіть з інших областей України, які часто-густо на камери навіть пояснити не можуть, що саме «зрадили» Іван Сороколіт, Ігор Турський та Роман Навроцький.

Взагалі, вся ця історія із так званою «зрадою» виглядає аж надто штучною. Як і «замінування» приміщення міської ради під час останніх заворушень під її стінами. Адже в момент перевірки поліцією правдивості цієї інформації в міськраді спокійно перебував Сергій Надал, який або не боявся можливого вибуху, або ж чудово розумів, що повідомлення про бомбу було ще одним способом зірвати роботу сесії.

Скільки це ще триватиме – не відомо. Складається враження, що наш «сірий кардинал» відверто боїться Сороколіта, Турського та Навроцького. І тому готовий нехтувати усім: рейтингом «Свободи», повноцінною роботою сесії і врешті-решт думкою тернополян. Мабуть, міському очільнику здається, що прості люди не розуміють, хто насправді стоїть за сутичками під мерією. Та рано чи пізно все стане явним.  І тоді навіть найсучасніша бруківка не врятує…

Олена Мірошниченко, газета «У кожну скриньку»