Чи легко стати «козлом відпущення» або «мистецтво» наламати трісок, не потривоживши ліс корупції і зради

Ми багато і довго говоримо про люстрацію, про зміну системи, а тим часом хтось вже звітує за «результати», списавши всі свої гріхи на тих, на кому успішно самі ж і проводили експерименти зомбування в таких масштабах, що острах бере.
Говорити можна багато і довго, але це насправді зламані долі конкретних людей, родин, країни, розколотої і воюючою за право БУТИ.
Щоб не розпорошуватися, просто візьмемо конкретну історію, яка з”явилася у нас після звернення зневірених батьків.
Цитуємо батька:
«Веригин Владислав, 1994 р.н, з ранніх років мріяв піти по стопах батька. Добре вчився у школі, самостійно поступив і на відмінно закінчив Запорізький військовий ліцей «Захисник». Мріяв стати офіцером органів внутрішніх справ, хотів боротися зі злочинністю, тому в 2012 році вдало склав іспити і був зарахований курсантом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на факультет з підготовки фахівців міліції громадської безпеки.
З перших днів керівництвом університету його було призначено заступником командира навчального взводу. За час навчання позитивно характеризувався, нагороджувався почесною грамотою, добре вчився, його фотографія перебувала дошці пошани факультету, постійно брав активну участь у житті університету, ще й на сьогодні його фото знаходиться на головній сторінці офіційного сайту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. »
Красиво і з надією на світле майбутнє, правда? Але …
Але надалі історія стає зовсім невеселою, особливо, враховуючи те, що ми тільки що вшанували річницю Майдану і ще занадто свіжа пам’ять про тих хлопчиків-курсантів, з вивернутим навиворіт світоглядом, які стояли очі в очі з народом, що дав їм життя і можливості БУТИ і СЛУЖИТИ, і так гірко дивувався, звідки в цих дітях стільки ненависті і нерозуміння.
А все просто, бо: «Події кінця 2013 року почала 2014 року, коли країна пережила Майдан, Сильно вплинули на сина. У пошуках відповідей на виникаючі політичні питання ночами просиджував в інтернеті намагаючись розібратися в ситуації і зрозуміти, де істина. Спілкувався з однолітками, з курсантами, брав приклад з керівництва університету і особисто з ректора генерал-майора міліції Алфьорова Сергія Миколайовича, які на той момент займали явно антимайдановскую позицію.
Під час моїх неодноразових телефонних бесід з начальником курсу майором міліції Андрєєвим Андрієм Вікторовичем, я постійно звертав увагу на ті процеси, які відбуваються у свідомості мого сина, на що Андрееев А.В. повідомляв, що такі проблеми склалися у більшості курсантів через явні антимайдановскі висловлювання самого ректора генерала міліції Алфьорова С.Н. »
Майдан пройшов, почалася війна, ах, вибачте, – АТО, адже саме так називають те пекло, що обрушилося на Україну, але крім цього прийшли вибори, які хвилювали багатьох куди більше, ніж якесь там АТО. О, як роздавалися вчені ступені, в універсітеті в той час, як поспішали впихнути в кишені вже, здавалося б, «невпихуєме» … А крім цього, а раптом і «нова влада» оцінить і знадобляться ще специ по перетворенню дітей в відморожених карателів. Правда учням «забули» в цій суєті внести поправки в світогляд, де вже там, не до них …
І тут хлопцеві не пощастило знову – «05.08.2014, близько 20-ї години мені по мобільному телефону подзвонив начальник курсу мого сина майор міліції Андрєєв А.В. і повідомив, що мені необхідно з’явитися до ректора не пізніше завтрашнього дня 06.08.2014. Приблизно о 10-й годині ранку я прибув на КПП, де в супроводі майора міліції Андреєва пройшов у кабінет проректора полковника міліції Ковбаси Володимира Миколайовича. У присутності начальника відділу кадрового забезпечення Лисача Юрія Григоровича і начальника курсу Андрєєва А.В. проректор Ковбаса В.Н. заявив мені, що керівництву університету подзвонив представник «Радикальної партії Ляшка» і зажадав розібратися з курсантом випускного
курсу ВЕРИГІНим Владиславом Олександровичем, на персональній сторінці якого соціальній мережі «ВКонтакте» моніторингова група вищевказаної партії виявила фотографії лідера партії Олега Ляшка, членів уряду і президента в карикатурних образах (узятих, до слова, в відкритих соціальних мережах).
Також полковник міліції Ковбаса В.Н. звернув мою увагу на той факт, що у мене вже є пенсія, а вони хочуть ще працювати, тому йому до вечора треба доповісти представнику «Радикальної партії Ляшка» про вжиті заходи і покарати винного, в іншому випадку активісти «Радикальної партії Ляшка »приїдуть до університету і проведуть люстрацію».
Далі мені оголосили рішення кадрової комісії – курсанта 3-го курсу факультету з підготовки фахівців міліції громадської безпеки Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ Верігіна Владислава Олександровича відрахувати і звільнити з органів внутрішніх справ Україна за Положенням про проходження служби п. 66 «по дискредитації». Після цього мені вручили наказ і документи, які вже були готові до мого приїзду. »
Тиждень переосмислення реальності без щоденної промивки мозку, і результат не змусив себе чекати – Влад Веригин, не повідомивши своїх близьких, записався добровольцем і пішов служити в зону АТО – «З 22 серпня він несе службу в 23 батальйоні територіальної оборони «Хортиця» і на сьогоднішній день бере активну участь в бойових діях в АТО. Я пишаюся своїм сином, за ці два місяці в зоні АТО він знайшов у собі сили переосмислити своє недавнє минуле, стати відважним і сміливим воїном, надійним захисником Батьківщини, і найголовніше – справжнім патріотом України. »
Скільки побачив цей хлопець за час участі в бойових діях, кілька разів дивом уникнувши смерті, – окрема історія. Рекомендації його керівництва говорять самі за себе.
А тим часом рідні не здавалися і домагалися правди тепер уже в суді. Ректор генерал міліції Алфьоров С.М. благополучно втік до Росії, а маховик «правосуддя» крутився, як у нас до цього часу, на жаль, прийнято, зминаючи на своєму шляху долю і мрії. Адже так набагато простіше і безкарностіше – просто розчавити хлопчака, нехай той хоч сто разів «усвідомив і змив» – так просто. Це не болото колупати, – там зв’язки, гроші, посади і хто знає що ще …
І все, як би, правильно – і суддя з молодих, що не потрапляють під люстрацію – «свіжа кров» і хлопець смів таки Ляшка та інших «патріотів» проти шерсті нехай віртуально, але почухати.
Тільки знову питання замість відповідей.
Питання перше – суддя Окружного адмінсуду Гурова О.М. – «Незаангажована», молода, але ще до засідання винесла вирок, вирішивши не «заморочуватися», немає коли їй, молодій і перспективній (з вражень – а новий вид «кримняшей» у нас десь окремим конвеєром готують?). Питання, перед ким ця пані так прагнула вислужитися – теж тема окрема і дуже довга, не дивлячись на молодість і «перспективність»
Питання друге – панове з «команди Ляшко», таким чином, судячи з усього, відзвітували «бойовому» босу про виконану «люстрацію». Хоча які вже тут питання – цей міхур лопнув і тут все зрозуміло і так …
Запитання третє, одне з головних – а закон у нас в принципі діє, чи – «як кому і де насниться»? І тут цитуємо:
«Відмовляючі у задоволенні позовних вимог Вєрігіна В.О., суд Першої інстанції погоджується з тим, что інформація, розміщена на сторінці Позивача, діскредітує звання рядового и начальніцького складу.
Попри всі правила, суд не Робить АНАЛІЗУ тої информации, что булу Розміщена нібіто в Позивача на його сторінці в соціальній мережі, що не встановлює її Походження та мети размещения. »
Ми навіть не будемо звертатися до ст. 10 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, промовчимо і про ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про інформацію», про те, що в принципі сторінка «ВКонтакте» могла бути чиєю завгодно насправді, що всі вони мають властивість бути зламаними – в принципі не говоримо, як і про те, яким чином, в які терміни і з якими порушеннями було проведено «розслідування» з винесенням рішення про виключення з універсітету…
Повертаємося в Статуту – «Відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.
Дискредитація (від французького слова – discrediter – підривати довіру) – це підрив довір’я когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. З аналізу складових цього поняття слідує, що вони тісно пов’язані з морально-етичними нормами. Отже, вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов’язані на сам перед з низкою моральних вимог, які пред’являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Ці вимоги відображені у статті 5 Закону України «Про державну службу», Кодексі честі працівника органів внутрішніх справ, Етичному кодексі працівника органів внутрішніх справ та інших нормативно-правових актах, що регулюють діяльність органів системи МВС України та їх особового складу. Тому під вчинками, що дискредитують звання працівника ОВС та власне органи внутрішніх справ, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв’язку з виконанням службових обов’язків або не пов’язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ. До таких вчинків, слід віднести: вчинення злочину, встановленого вироком суду, що набрав законної сили; скоєння корупційного діяння як різновиду адміністративного правопорушення; систематичне скоєння адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок управління, громадський порядок та громадську безпеку; заняття підприємницькою діяльністю; організацію страйків та участь у них; розголошення службової таємниці; появу на службі або поза службою в нетверезому стані, що ображає людську гідність; вживання алкогольних напоїв у форменому одязі у громадських місцях; прийняття наркотичних або токсичних препаратів без рецепту лікаря; систематичне порушення правил носіння форменого одягу, зовнішньої охайності; неодноразове грубе і зверхнє ставлення до громадян; прояви жорстокого або принизливого ставлення до людей; скоєння аморального проступку, не сумісного з продовженням служби в ОВС; систематичне поширення компрометуючої ОВС України інформації за допомогою засобів мас-медіа.
У пункті 66 Положення №114 визначено не окремий вид відповідальності працівника ОВС, а спеціальну підставу для припинення служби, яке відбувається у формі звільнення. Припинення служби за пунктом 66 Положення №114 є найсуворішою санкцією відповідальності працівника ОВС, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Звільнення за пунктом 66 Положення №114 може мати місце лише тоді, коли достеменно доведено, що особа скоїла проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов’язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов’язків. Таким чином, такий вид припинення служби в органах внутрішніх справ, як звільнення за пунктом 66 Положення № 114 є самостійною й спеціальною підставою для звільнення осіб рядового і начальницького складу й факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, який став підставою для звільнення, повинен бути доведеним.»
На даний момент ми маємо вирок, з яким не згодні і тому подаємо апеляцію на рішення суду першої інстанції. Бо Справедливість і Честь, всупереч всім, хто досі вважає себе броньованим і безкарним, повинні перемогти.
Бо не можна жити, не чуючи і не бачачи Правди, бо батько солдата не може і не хоче прийняти дійсність, де його син мерзне в окопах, поки ті, хто мимохідь ламав його долю, спокійно і безкарно жирують на тілі України і далі:
«Сподіваюся, що справедливість восторжествує і Закон буде вище страхів і жадібності генералів, майорів і т.п., син буде відновлений в органах внутрішніх справ і в університеті, і зможе здійснити свою мрію – стати офіцером органів внутрішніх справ, бо тільки такі люди, як він, що захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, і беруть безпосередню участь у військових діях, можуть змінити ставлення народу до міліції, навести порядок в країні !!!
З надією на розуміння і підтримку, Олександр Юрійович Веригин, Енергодар.
СЛАВА УКРАЇНІ !!! »
Майя Карлаш, ПГ “СіЧ”

Коментарі вимкнені.