Війна на Луганщині. Погляд Володимира Кухара

Війна на Луганщині – це поля, пориті свіжими коліями від артилерії, укріпленнями і укриттями. Це ящики від боєприпасів, розкидані по полях. Кукурудза, соняшник стоятимуть цього року незібраними. Наші військові забороняють польові роботи з огляду на ризик підірватися на міні чи снаряді від сепаратистів.
Російські диверсанти, артилерія використовують новітні міні-розтяжки, які в кількох метрах реагують на масу тіла. Закидають такі “подарунки” артилерією. Дві пластикові тарілочки, між ними – великої вибухової сили пластид.
Ну а “звичайні” розтяжки сепаратистські бойовики навчилися знімати руками дітей. Дають дитині 10 гривень в обмін на зняту з розтяжки гранату. От пацанята і працюють саперами.
Війна – це також багато домашніх тварин-приблуд.
Дорослі собаки і цуценята, коти, а у нас ще й півень. Співає “підйом” щоранку.
Місцеве населення ставиться спокійно або й виявляє лояльність. Кілька людей привітали з Днем Незалежності. Одна жіночка вибачилася, що вони “не змогли цього стримати”. Її чоловік пожурився – мовляв, як же ж це можна було стримати? А одна, майже ровесниця моєї мами, послала повітряний поцілунок.
Донбас – це Україна!
Слава Україні!

Comments are closed.