Ревізія таборів Тернопілля: у “Лісовому” батькам – 7 сортів пива, дітям – Зарваниця (фото)

“Погляд” відвідав дитячий оздоровчий комплекс “Лісовий”, що в селі Скоморохи, Бучацького району. Директор Іван Васильович Кіндрат не чекав гостей, проте влаштував нам цілу екскурсію та познайомив із життям табору. Розповів, що не буває такого року, аби він не вкладав сотні тисяч гривень у оновлення комплексу.

Питаємо, чи це саме тут той дитячий табір, фотографіями з якого хваляться діти в соцмережах, бо в кімнатах встановлені металопластикові вікна. Іван Васильович підводить нас до одного з корпусів. Бачимо, що на другому поверсі тут і дійсно стоять “євро”-вікна. Пояснює, що спочатку ремонтують другі поверхи корпусів. Старіші меблі звідти зносять на перший поверх, а зовсім старі з першого поверху – уже списують. Таким чином відбувається кругообіг, оновлення та покращення умов: зверху донизу.

Того дня, коли ми приїхали в табір, частина дітей якраз повернулися із екскурсії до Зарваниці. Директор пояснює, що “Лісовий” має свій “Ікарус”. І хоч той вже старий, але ще добряче стає у пригоді, адже виїзні екскурсії для дітей тут заплановані мало не щодня.

Також в іншій частині табору на купі лежали наплічники з килимками. То інша частина дітей, зокрема пластове новацтво, повернулися з мандрівки.

Також хвалиться директор чотирма катамаранами, які “засмагають” на березі та на плесі невеличкого ставочка, що посеред таборової території. Техогляд цих плавзасобів – серйозніший, аніж у автомобілів, пояснюють в “Лісовому”.

Є на ставочку і спеціально відділена частина мілководдя, де якраз плюскалася та відпочивала група дітей. Атмосферу канікул підсилювало звучання музики та спів. “У нас є свій танцмайданчик, де щовечора проходять танці під живу музику. От зараз діти готуються до вечірнього концерту”, – пояснив директор.

Вода в став тече з джерела по викопаному каналу, каже керівництво табору. Тому вона тут завжди чиста. А ще – протічна.

Зайшли ми у столову. Діти якраз пообідали, залишали посуд на столах і йшли. Його прибирали чергові. Запитуємо, чи наїлися. Кажуть, що дуже і що все тут смачне.

Йдемо до житлових двоповерхових корпусів. В тіні на травичці група хлопчиків. Дирктор пояснює, що пластове новацтво має тут свою програму і саме зараз у них гутірка. Показує нам цілий корпус, де зараз відпочивають діти-пластуни.

 

Також знайомить з кваліфікованими тренерами – з гандболу та боротьби. Вони кажуть, що дітям подобаються їхні заняття. А на запитання, чи слухаються їх вихованці, посміхаються, що “діти є діти”.

На перилах балконів корпусів розвішаний одяг, рушники, а на підвіконнях можна зустріти навіть взуття, яке сохне. Іван Васильович пояснює, що діти сушать свої речі після прання – комплекс має свою пральню.

Також має свою бойлерну, тому з гарячою водою тут проблем немає.

З душами тут теж ситуація в нормі: в корпусах існує блочна ситема кімнат і на кожні дві кімнати є своя душова та туалет.

 

Меблі тут акуратні та добротні. Є одна шафа для усіх мешканців кімнати та окрема для кожного тумбочка.

 

 

Двері зачиняються на ключ.

Кидається в очі яскраво салатовий колір сходової клітки: від стін до перил. Працівниці табору пояснюють, що кожен корпус має інший колір, до прикладу салатовий чи фіолетовий, аби діти не плуталися і не заблукали в іншу будівлю.

Є і абсолютно новий корпус, який звели нещодавно. Він набагато менший за розмірами, але має кращі умови. Кожна кімната – з окремим входом і з окремим санвузлом з бойлером.

  

Заходимо в медпункт. Там на кушетці якраз лежить “ранений” – вище бедра до нього причепився кліщ. Питаємо, з якими болячками найчастіше звертаються діти. Медбрат каже, що найпоширеніші – це розтягнення під час спортивних ігр, укуси кліщів чи комарів, сонячні опіки.

 

А тут і дійсно можна займатися чи не усіма видами спорту. Для розваг у погану погоду є велика актова зала в кожному корпусі та критий ігровий павільйон з тенісними столами та місцями для спокійних ігр, типу доміно чи шахи.

 

А от в суху погоду тут можна грати футбол, волейбол, баскетбол, тощо: є безліч спортивних перекладин та спортивних майданчиків.

 

Про духовність дітей також дбають. Є тут капличка, якій вже понад 10 років. Біля неї – дерев’яний столик для священика.

 

Також кожен загін має свою назву. Найвеселішою нам здалася “Обана!”. Тренер якраз шикував один загін до фотографії. І було спочатку незрозуміло та смішно чути: “Обана”, стаємо усі до знимки”.

Є навіть тут своє кафе з великим асортиментом морозива та… пива. Щоправда, попередження про заборону продажу алкогольних напоїв дітям до 18 років таки висить. Питаю в директора, хто ж тоді купує то пиво, адже до села далеко, а дорослих у таборі на пальцях можна перерахувати. Чоловік каже, що це для батьків, які приїжджають сюди провідувати дітей.

   

Загалом уся територія табору досить доглянута: бордюри побілені, трава скошена, асфальт не поріс бур’янами. Видно, що заклад в руках справжнього господарника.

Читайте також:

У “Лісовому дзвіночку” – як в Карпатах, але зручності – надворі

У “Зорепаді” – найсмачніший хліб та два душі на 80 дітей

Люба Вовк, новини Тернополя “Погляд”