Соціальний план захисту пенсіонерів від земельних ділянок у Бережанському районі

«Світе тихий, краю милий, моя Україно!

За що тебе сплюндровано, за що, мамо, гинеш?»

Т.Г.Шевченко

Ці рядки великий син України написав 170 років тому. Писав із сльозами на очах, із болем у серці за долю рідної землі, яка вже тоді була сплюндрована зайдами. Ішли роки, а Україну продовжували шматувати московські імператори, компартійні перші, генеральні секретарі та їх слуги на місцях. Нині ж нашу землю плюндрують теперішні представники влади, різношерсті перевертні, прикриваючись високими посадами, депутатськими мандатами, партійними квитками… Фальшиві слуги народу служать не простому працьовитому народу, а головне для них – особиста нажива будь-якою ціною. Їх гасло: «Поки при владі – збагачуйся!»

Засоби масової інформації подають жахливі факти, коли навколо великих міст, в прямому сенсі слова, воюють за землю. В столичній області селяни багатьох сіл навіть не мають вільного доступу до Дніпра. Загарбані землі і вздовж чорноморського узбережжя, а відпочивальникам за доступ до моря чи пляжу необхідно платити. Коли таке було?

Такий приклад «безпредєлу» показують найвищі державні посадовці, а нижчі чини беруть з них приклад і тягнуть все, що липне до їх брудних рук.

Не можу не навести тут ще такі Тарасові рядки:

«Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають.»

А як же ж тут, на рідній Бережанщині, хазяйнують «свої діти»? Може, дбають про народ, живуть за Божим законом?

Та ні! Беруть приклад із вищих начальників.

Зупинюсь, наголошую, дуже коротко лише на деяких фактах. Поведу мову не про майже вщент зруйновану промисловість і соціальну сферу, не про руйнацію сільськогосподарського виробництва, а лише про рідну земельку. Коротенько лише деякі неспростовні факти діяльності «своїх дітей», бережанських перевертнів, хапуг.

07 березня 2012 року голова Бережанської райдержадміністрації Ярослав Тринька, до слова наш земляк, видав розпорядження за № 113-од «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність». В цьому розпорядженні зокрема написано: «… розглянувши звернення громадян про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва: 1. Надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою… із земель запасу в урочищі «Вулиця Сонячна» на території Бережанської міської ради, згідно із додатком. 2. Координацію роботи щодо виконання розпорядження доручити управлінню Держкомзему у Бережанському районі Тернопільської області».

Отож, здавалось би, добру справу задумала Бережанська райдержадміністрація: мають землі запасу пустувати, заростати бур’янами, то краще хай тут милують око садочки вишневі, яблуневі та ін…

А тепер уважно гляньмо у додаток до вищезгаданого розпорядження: «Список громадян на отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення садівництва із земель запасу в урочищі «Вулиця Сонячна» на території Бережанської міської ради». Щасливців аж 124. Тепер, читачі, зверніть особливу увагу: 81 чол. із міста Бережани. Начебто добре; 15 чол. – із сіл Бережанського району. Виникає запитання: а що, в Урмані, Нараєві, Саранчуках та інших селах немає земельних ділянок, щоб завести садочок? Їдемо далі, тут ще веселіше: 28 чол. із інших районів Тернопільської області, та навіть інших областей. Тут є представники із сіл Кровинка і Хмелівка Теребовлянського, с. Мужилів Підгаєцького районів, міст Бучач і Підгайці…

Творці Розпорядження і додатку до нього, мабуть, гордяться тим, що облюбували сонячну бережанську землю представники нашого обласного центру. Ось Слободянюк Михайло Костянтинович також пр.-т Злуки, 55/145. А житель Тракту Глинянського, 161б/113 – Москальов Петро Миколайович, аж зі Львова. Бурштинська Галина  Ігорівна – з Івано-Франківська, вул. Мазепи, 171/91, також вподобала собі клаптик мальовничої бережанської землі. Але це ще не рекорд! Допомогли бережанцям його встановити дві пані із далекої квітучої і чорноземної Черкащини: Павлова Наталія Олексіївна, м. Звенигородка, вул. Свободи, 103 і Марійко Ольга Михайлівна з цього ж міста, вул. Перемоги, 5. Вони в Додатку під №№ 90 і 109. Сотні кілометрів доведеться їм долати на бережанський «Сонячний» масив, щоб доглядати свої садочки!

Хочу зробити тут таке застереження: населених пунктів з такою назвою в Україні чимало, а в Додатку область не вказана. Якщо я помилився, то автори цього «творіння» зроблять уточнення.

Наведу таку довідку: колись цей земельний масив належав громаді села Рай. Віками працьовиті господарі обробляли цю землю, вирощували врожаї. Аж до радянського «визволення», коли всіх насильно загнали в колгосп, а землю вилучили. Довго господарював тут колгосп «Червоні Бережани», пізніше ім. Богдана Хмельницького, аж до його розвалу.

Жодному односельцю славного оунівця-націоналіста Дмитра Мирона-Орлика, який поклав своє життя за волю України, жодному нащадку борців-повстанців і репресованих з цього села, які відбували каторгу в Сибіру і на Півночі радянської імперії, тут ділянки не виділили. Для чужих – будь ласка! Може раївчани заговорять, прочитавши ці рядки.

Я не заперечую, звичайно, що наділи дісталися бережанцям. Багато з них проживають у багатоповерхівках і не мають ні клаптика землі; інші хоч мають власні новобудови з мізерними 4 сотками. Хай плекають садочки. Але при чім тут іногородні!? Хоча в мене виникає підозра, що багато людей із цього Додатку є просто підставними особами, а земля насправді буде належати зовсім іншим.

Хтось, хто формував ці списки, підготовляв Розпорядження № 113-од, як кажуть, зробив «ведмежу послугу» голові РДА Ярославу Триньці.

Але на цьому наша розмова, шановні читачі, не закінчується. Припустимо, ощасливили 124 чоловік, це з одного боку, але з іншого – по-хамськи обійшлися з іншими. Ось деякі витяги із заяви  жителів вулиць Сонячна і Мечнікова начальнику СБУ Тернопільської області Гаврилюку Ю. В.: «Від нас незаконно забрали землю. Ми користувалися цими ділянками (мається на увазі урочище «Сонячна-Мечнікова» – автор) в розмірі 0,4 га з 1992 року, платили податки і весь час поновлювали оренду. У нас була оренда до 05 травня 2012 року, а вже 07 березня 2012 року було видано розпорядження надати наші земельні ділянки іншим людям. Після цього ми всі писали заяви, скарги в земельний відділ, але відповіді так і не отримали… Чому на початку 2012 року земельний відділ під керівництвом Макар Н. М. не повідомив нас про створення садового товариства і не включив нас, як сумлінних користувачів земельних ділянок, у список?… Прошу Вас розглянути питання про зловживання посадовими обов’язками та корупційні дії осіб, які привели до порушення Конституції України».

Під цим листом підписи  заявників. Справді, чому їх не включили у список?

Одну письмову відповідь на звернення до райдержадміністрації жителька вул. Лисенка, 14а Солтисяк С. М. таки одержала. Оскільки, на мою думку, ця відповідь дуже оригінальна, наведу її текст повністю: «Розглянувши колективне звернення жителів м. Бережани, вул. Мечнікова по питаннях надання копій розпоряджень голови районної державної адміністрації від 07 березня 2012 року № 113-од та від 23 листопада 2012 року № 539-од повідомляємо, що із даними розпорядженнями Ви можете ознайомитися на загальнодоступному сайті Бережанської районної державної адміністрації в розділі «Офіційні документи», де розміщені всі розпорядження голови районної державної адміністрації, в тому числі Вами запитувані.

У разі незгоди з даною відповіддю відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України Бережанська районна державна адміністрація рекомендує Вам звернутися до суду із захистом своїх прав».

Підписав цю відповідь від 01 березня 2013 року № 01-355/01-10 Я. Тринька, а підготувала її  Н. Макар.

Ось так, читачі, виборці, ганяйтесь за «загальнодоступними сайтами», оббивайте пороги судів.

Як депутат Бережанської районної ради, просив би Прокурора Бережанського району    п. Бурика О. М. прокоментувати цю відповідь у світлі вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Колись цей Закон Ви детально аналізували в газеті «Бережанське ВІЧЕ», а тому нагадайте, будь ласка, районним керівникам і не тільки їм, ще раз, нехай не забувають.

Дуже багато запитань мають жителі до керівника районного управління Держкомзему Н. М. Макар. Зверну увагу лише на одне – «Шибалинська справа». Від жителів цього села Ви, пані Макар, три роки тому одержали 157 (Сто п’ятдесят сім) тис. гривень начебто для оформлення державних актів на право власності на земельні ділянки. Акти люди отримали з великими труднощами. Добре, що селяни мали на руках написані Вами розписки про одержані від них гроші. В кабінеті Я. Триньки, за участі старшого прокурора С. Буцік жителі с Шибалин підтвердили факт одержання Н. М. Макар грошей від них. Це що не факт корупції, пане прокуроре. А що державний службовець, керівник районного управління Держкомзему Н. М. Макар окрім державної посади ще замається бізнесом, що про це Вам невідомо, голово райдержадміністрації? Я переконаний – все ви знаєте, Ви співучасник цих афер. А шибаляни справедливо висловлювали Вам свої обурення. Отож слово за Вами, признавайтесь!

Із наведених мною фактів робимо висновок, що щось в районі діється незрозуміле.

Де ж ця широко рекламована боротьба з корупцією? Доки районні перевертні-тушки, прикриваючись патріотичними гаслами, будуть обдурювати народ?

Вважаю, що районна рада повинна створити комісію з участю депутатів, юристів, громадськості для детального розслідування, глибокого аналізу.

Написав і міркую: як відреагують на це районна рада, влада? Перший варіант: визнають допущені помилки, мобілізують все для їх виправлення. В це якось мало віриться. Вони на таке не здатні. Другий варіант: мобілізують всі сили, щоб замести всі сліди, деякі документи знищать, інші сфальсифікують. На це вони здібні, мають досвід. Впевнений, що і не дочитавши до кінця цієї публікації кинуться на цей шлях. Перегризуться між собою.

Ось тим, хто маскується під демократа, грає роль патріота, але фальшивого, думає, що все минеться, нагадаю гострі і актуальні в наш час Шевченківські рядки:

«… не втечете і не сховається; всюди Вас найде правда…»

Степан Кленик