Тхнуло нафталіном. Або про те, як “порошенківці” та “свободівці” ледь на Бонну не вистрибували

На електронну адресу “Погляду” надійшов лист від мешканки Кременця Антоніни Олександрівни, яка поділилася враженнями від святкування Дня міста:

Нещодавно древній волинський Кременець відзначав 792 річницю першої літописної згадки про себе.
На День Міста з’їхалося чимало гостей, було людно та гамірно на вулицях, у парку…
Навіть щоденний дощ змилостивився над містянами, подарувавши їм сонячну теплінь.
Розваги, атракціони, виступи колективів художньої самодіяльності додавали людям святкового настрою, усмішок на обличчях та надій на краще у душах.
А тим часом на імпровізованій сцені ой як тхнуло нафталіном. «Високоповажних» гостей один за одним представляв сам міський голова – одного з БПП, іншого – зі «Свободи», одного з БПП, іншого – зі «Свободи»… І так за порядком, аж поки оратори не скінчилися.
Все, як завжди, знайомі всім обличчя, одні і ті слова-вітання та нездійсненні обіцянки.
Ніби й не перегортала Україна сторінку власної історії, відправивши на задвірки політичного життя цукеркового короля. Ніби й не усвідомили порошенківці і тягнибоківці, що їх музика скінчилася, а українці, зокрема і кременчани, пов’язують своє майбутнє з новими людьми, з чесною владою, з конкретними її справами, а не декларативною брехнею.
Що не кажіть, а День міста – свято, передусім, для містян, а не для піарників. Навряд чи комусь потрібне їхнє, підсилене мікрофонами, нафталінне «бла-бла», адже за ним -порожнеча: ні душі, ні щирості.
Тож правильно чинили кременчани, що не дослухалися до злагодженого хору бепепешно-свободівської тусовки, а, відійшовши від гріха подалі, продовжували святкувати. Відзначали День міста по-своєму, по-простому – разом з родичами, друзями, колегами, сусідами, гостями, яких запрошували, а не які приперлися самі. Тому й свято вдалося.