У храмі на Тернопільщині знайшли унікальні реліквії (фото)

Сьогодні Устя-Зелене – невелике село на мальовничому березі Дністра. Однак у минулому цей населений пункт мав славну історію. У грудні 1548 року король Сиґізмунд II Авґуст надав Устю-Зеленому Магдебурзьке право, а також звільнив місто від податків. Міський статус поселення мало до Другої світової війни, а за перших совєтів навіть отримало статус районного центру. Проте війна назавжди змінила існуючий тут протягом століть стан речей – єврейське населення було винищене, а поляків виселили на територію сучасної Польщі, залишились лише українці. Про те, що колись тут мешкали євреї, сьогодні нагадує лише старий кіркут. Від польського минулого – розкішний пізньобароковий костел Пресвятої Трійці. А ще свого часу у містечку діяла синагога і аж три церкви, тож не дивно, що такі цінні релігійні святині зберігали саме тут.

«Ця ікона завжди притягувала до себе людей»

Жителі Устя-Зеленого сьогодні радіють неймовірній знахідці, яка перебувала у храмі не одне століття. Тепер село має всі шанси стати відомим на Тернопільщині відпустовим центром. А почалося все з бажання священика і парафіян храму Собору Пречистої Богородиці відреставрувати старовинну ікону, яка знаходилася у храмі з давніх давен. Тоді вони навіть уявити не могли, який скарб зберігається у їхній церкві.

– Ми завжди особливо ставилися до цієї ікони, адже бачили, що вона старовинна, намолена, – розповідає отець Степан Стрілецький. –  Сестри-черниці, коли приїздили до нас у село, молилися до неї, навіть обіти відновлювали перед нею. Ця ікона ніби притягувала до себе людей. Минулого року ми вирішили її відреставрувати. Навіть знайшлися майстри, які готові були це зробити за певну оплату. Однак я настоював на тому, щоб спершу ікону дослідили фахівці. Познайомився з реставраторами зі Львова. Восени 2017 року ми відвезли їм ікону. І вже з першого погляду вони були вражені тим, що така цінна реліквія до цього часу перебувала в храмі і ніхто не надав їй особливого значення. Під срібними ризами виявили полотно, на якому намальовані Богородиця та Ісус. Ми підписали договір і погодилися на реставрацію ікони.

У радянські часи святиню чотири рази прострелив місцевий міліціонер

У грудні 2017 року, під час художньої ради, група реставраторів сакрального мистецтва підтвердила, що дана ікона є чудотворною і має велику сакральну та духовну цінність.

Львівські фахівці зробили рентген полотна і побачили під шаром фарби інше обличчя. Як з’ясувалося, у 1920 році і обличчя, і ризи замалювали. Є дві версії, чому це зробили. Можливо, хотіли приховати, вберегти святиню від знищення або ж так непрофесійно намагалися відреставрувати. Реставратори провели спеціальні аналізи, аби дізнатися, чи можна без шкоди для справжнього зображення зняти верхній шар фарби. На щастя, це вдалося.

– Ми вперше побачили ікону без риз і перед очима присутніх постала Мадонна з дитятком, – пригадує отець Степан. – Прекрасне, ясне обличчя, благородний погляд, спокій на обличчі Матері Божої. Якась недитяча серйозність, довірливість Ісуса… Та це були тільки початки наших несподіванок і вражень. Майстри розповіли, що сама ікона датується сімнадцятим століття, а ризи – серединою вісімнадцятого і складаються з п’яти елементів, виконаних технікою карбування зі срібла, а шати Ісуса позолочені.

Дослідники були вражені, що полотно, на якому намальована ікона, збереглося до наших днів, адже минуло надзвичайно багато часу. А ще у процесі дослідження дійшли висновку, що ікону на звичайному полотні неспроста одягли у дорогі ризи із золота й срібла. Вочевидь, ікона має певні заслуги і цінність.

– Видно, що деякі елементи ікони були втрачені, – каже отець Степан. – Є касти на ризах, де, вочевидь, мали бути дорогоцінні камінці, не збереглися корони Богородиці та Ісуса, інші цінні деталі. А ще на полотні є багато слідів від вот – це подячні речі, які, традиційно, прикріпляли до ікони як подяку за допомогу і зцілення. Коли ми почали шукати інформацію в архівах, то у документах за 18 століття є перепис майна, де йдеться поряд з іншими іконами про чудотворну ікону – копію Белзької (Ченстоховської) ікони.

Наполеглива праця та досвідченість майстрів дали хороші результати – перед нами постав зовсім інший образ, стиль виконання якої притаманний 17 століттю: строгі виразні риси Богородиці, миле ніжне обличчя Ісуса, чітко вимальовані елементи одягу Матері та Сина. Ошатний, дорогий, красивий одяг: величні корони, прикраси на шиї, коралі, брошки, оздоблені рукави, чітко вимальовані руки.

Залишив слід на обличчі Мадонни і радянський час – лик Матері Божої, прострелений чотирма кулями. Єдине свідчення про дану ікону, що з страхом і трепетом розповідають жителі села: у неї вистрілив місцевий міліціонер у 1947 році. Тоді ікона знаходилася у костелі. Тричі він потрапив у голову і раз у груди – сліди від куль збереглися до сьогодні…