З Тернопільщини через Сибір, Азію, Африку до Великобританії, – історія депортованої сім’ї Марищаків

7  березня до Великих Бірок, з далекої Великобританії приїхали двоє онучок Джоан і Хелен Марищаки сім’я яких у 1940 році була депортована до Сибіру.
У 1937 році Йосип Марищак з дружиною і трьома синами з села Грабовець перебрались до Великих Бірок, викупивши у Анастасії Студенної, за 610 злотих, земельну ділянку і хатину. Сім’я жила з обробітку землі, вирощували тютюн. Але незабаром наступили грізні часи, розпочалась війна, а вже навесні 1940 року нкведисти депортували всю сім’ю Марищаків до Сибіру. Наприкінці 1941 року з військовополонених Війська Польського та депортованих на схід із Західної України, за домовленістю між Черчілем і Сталіним, під командуванням генерала Андерса формувались польські військові підрозділи, що згодом дістали назву Армії Андерса або Другий Польський Корпус.

Йосип Марищак відразу вступив добровольцем до цього війська, за ним вирушила і вся його сім’я. Влітку 1942 коли армія Андерса перебазовувалась з Середньої Азії до Ірану. Йосип Марищак захворів на тиф і в дорозі помер. Сім’я в повному розпачі вимушена була рухатись далі за військом. Так вони дістались до Африки, а вже звідти в кінці війни до Великобританії. Старший син Марищака 1925 р.н. ще встиг повоювати з німцями у польському війську. Так Марищаки опинились у Великобританії, хлопці підросли одружились.

Спогади про дитинство і туга за рідною домівкою не полишала їх, так виховали і своїх дочок, які розшукали і нарешті приїхали до Грабовець та Великих Бірок на Батьківшину своїх батьків.