Люди року

Головні дійові особи року, що минув, у світовій політиці боролися за права людини та придушували їх. Зривали покрови та сумлінно чекали звільнення. Нарешті просто рятували свою країну і ставали символами нації.

Наприкінці 2010 року «Главред» опитав провідних міжнародних експертів з BrookingsInstitute, CouncilonForeignRelations, CenterforDefensePolicy, CouncilonHemisphericRelations, LexingtonInstitute, EuropeanCentreforInternationalPolicy та склав перелік найбільш значущих особистостей 2010 року. Часом учасники нашого рейтингу ставали основними дійовими особами світової політики та міжнародної дипломатії навіть проти своєї волі. Однак ці особистості показали, що в 2010 році зростала роль громадянського суспільства та ЗМІ, країни прагнули до демократії та об’єднувалися перед лицем трагедій.

Порожнє крісло

Нобелівську премію миру в 2010 році вручали заочно, адже її володар – китайський дисидент Лю Сяобо перебуває в себе на батьківщині у в’язниці. Його засудили до 11 років позбавлення волі за протести проти нехтування правами людини в КНР.

У відповідь на присудження премії своєму громадянину Пекін заявив, що це розколює світ і веде до протистояння. А також – що він організує власну церемонію зі схожою премією. Хоча світова громадськість не дуже зацікавилася такою альтернативою. Аналітики з США стверджують, що зараз відносини між Вашингтоном та КНР розвиваються не найкращим чином. Країни постійно звинувачують одна одну в економічному протекціонізмі. Тому Америка і пролобіювала вручення нагороди Лю Сяобо.

Нобелівського лауреата-2010 і не думають відпускати на волю, а країни світу розділилися на тих, хто відвідав церемонію вручення премії миру, і тих, хто її проігнорував. У когорті останніх, куди увійшли Росія, Судан, Венесуела, Пакистан тощо, ледь не опинилася і Україна, проте останньої миті передумала.

Медіократ

У 2009-му мало хто міг сказати, хто такий Джуліан Ассанж, і от тепер його знають мільйони. Засновник сайту Wіkileaks знайшов надійне джерело секретної інформації, зокрема в Пентагоні, і зміг отримати відомості про війну в Афганістані і листування американських дипломатів. Він мав мужність оприлюднити це і зробив свій сайт найбільш відвідуваним та цитованим на планеті.

У інформації Ассанжа немає великої новини, адже всі здогадувалися, що Саудівська Аравія ненавидить Іран, чи що Путін є головним в Росії. Проте ці публікації показали, яку велику вагу мають сучасні інформаційні технології для світової дипломатії. В результаті діяльності Wіkileaks США посилюють контроль за секретними документами, а мільйони споживачів Інтернету вимагають звільнити Ассанжа.

Борт 1

Уранці 10 квітня 2010 року літак Ту-154 зачепив шасі стовбур берези і впав, внаслідок чого загинули президент Польщі Лех Качинський, його дружина та ще 90 представників польської еліти. Президент та офіційна делегація летіли в Катинь на вшанування пам’яті загиблих поляків. До кінця року Москва та Варшава сперечалися, що саме стало причиною катастрофи. Поляки звинувачували смоленських диспетчерів і незадовільний стан аеропорту, а росіяни – польських пілотів.

Загибель Качинського об’єднала Польщу і навіть на певний час поліпшила польсько-російські стосунки. Президенту пробачили і не дуже вдалу політику, і причетність до корупційних розслідувань. Качинського поховали у Вавельському замку, де ховали польських королів. Кілька місяців уся країна перебувала в скорботі та небаченому з 1991 року єднанні.

Підземне сидіння

За два місяці трансляцій з глибини 700 метрів їхні обличчя впізнавали не лише родичі, але і більшість користувачів Інтернету. 33 чилійські шахтарі стали героями після того, як провели під завалом в мідній копальні 69 днів і дожили до порятунку. Їх завалило 5 серпня, і майже 70 днів вони перебували в ізоляції, чекаючи, поки рятівники проб’ють до них прохід.

За цей час вони стали національними героями та знайшли шанувальників по всьому світу. Біля шахти виникло наметове містечко, де постійно жили репортери та їхні родичі.

Коли останнього врятованого шахтаря підняли на поверхню, його зустрів особисто президент Чилі Себастьян Пінера. Після визволення гірників влада заявила, що тепер треба переглянути норми праці в шахтах по всій країні.

Грудневий сюрприз

«Героєм» цього року став і Олександр Лукашенко. Він цілий рік сварився з Москвою та готувався співпрацювати з Європою. Навіть запросив іноземних спостерігачів з ОБСЄ до себе на вибори. Багато хто з європейців повірили, що ситуація зміниться і Мінськ почне активно демократизуватися. Причому за ініціативою влади, адже після припинення фінансування з Москви гроші швидко закінчувалися.

Проте Лукашенко швидко замирився з Медведєвим та отримав від нього обіцянки нових кредитів. І почав придушувати власну опозицію, яка підняла голову. Все закінчилося побоїщем на головній площі Мінська та арештом більш як 600 представників опозиції і майже всіх опозиційних кандидатів у президенти.

У результаті Лукашенко став президентом ще на один термін, а Білорусь повернулася до радянської камерності.

Середньоазійська Роза

Криваві події в Киргизії привели до влади раніше невідому Розу Отунбаєву. Вона намагалася увесь рік стабілізувати ситуацію в своїй країні та завадити власним мешканцям різати один одного. За її правління обстановка дещо вирівнялася, і зараз пані Отунбаєва стверджує, що ситуація повністю під контролем.

Хоча при цьому визнає, що є проросійським політиком і хоче розвивати відносини саме в цьому напрямку. І вже попросила США звільнити військову базу, яку ті використовували для перекидання вантажів до Афганістану.

Проте її влада є поки хиткою, адже коаліційний уряд, який сформували в грудні, протримався лише кілька днів. Зараз вона управляє країною без прем’єр-міністра і поступово схиляється до традицій східноазійського авторитаризму.