Сергій Іващук у Тернопіль закохався з першого погляду

Маю дещо дивну пристрасть – обожнюю розглядати карти. Ні, не ті, що краплені, на яких зображено тузи та валети, або, що теж буває, голі цицьки. Я люблю географічні карти.

Якось, розгорнувши на підлозі чималу мапу Карпатського регіону і мандруючи позначеними на ній річками від витоку до гирла, я наштовхнувся на цікаве місце: велику водойму у великому місті. То був Тернопіль і його став (насправді – стависько!). Перша доза феромонів цієї місцевості проникла в мене тоді, коли я глянув на її детальний план: довжелезна набережна, замок, парки, острови й канали… «Нє, туди обов’язково треба з’їздити», – вирішив. І зробив це, не минуло й десяти років…

Не подобаються мені готелі, особливо українські. А хостел в Тернополі підшукати не зміг, мабуть їх там немає зовсім. (Місто, на жаль, дещо обділене увагою мандрівників. Це можна пояснити тим, що під час Другої світової близько 90% будинків було зруйновано.) І  вже тоді, коли я спланував бюджет поїздки і відклав без сумніву завищену суму для оплати готельного номера, міркуючи над тим, хто надокучатиме більше: таргани чи проститутки, мені трапилася інформація про організацію рок фестивалю «Файне місто». Опен-ейр – те, що треба! Список учасників і місце розташування (сцена – острів Чайка, наметове містечко – Козацький острів) – тільки переконали мене придбати квиток. На це я використав гроші, що мали перекочувати до рук працівника готельної рецепції.

Фестиваль видався на славу. Я б міг списати майже дві кулькових ручки, описуючи цікаві й приємні знайомства, божевільні танці, посиденьки біля вогнища в наметовім містечку та інші плюси цього неймовірного опен-ейру. Але робити цього не стану. Було круто! І цим сказано все.

Тернопільський став (стависько!) і місто Тернопіль – це, як не банально звучить, дві половинки одного цілого. Їм приблизно однакова кількість років. І тепер (після того, як я там побував) коли чую слово «тернопіль», то бачу 300 гектарів зеленуватих хвиль, а коли хтось говорить «тернопільський став» – моя уява вимальовує білий теплоход із якого видно замок, парк… усе Файне місто.

Існують дівчата, що здатні закохати в себе ще до першого погляду. Існують і такі міста. Тернопіль – одне з них. Принаймні для мене.

Файне. Чисте. Спокійне. Мешканці привітні й, поза всякими сумнівами, щасливі. Я туди ще повернуся. Обов’язково.