Сергій Притула розтавив всі крапки щодо конкурсу Євробачення-2017

Емоційний пост Сергія Притули у мережі Фейсбук.

А давайте-но я розставлю всі крапки щодо свого НЕведення конкурсу Євробачення-2017.
Текст буде дуже довгим. Бо «крапок» багато. Але, обіцяю, цікавим! Просто, натрапив в мережі на коментар Павла Шилько (DJ Паша) щодо того, чому мене не було обрано ведучим Євробачення.
Паша, як і будь-яка людина, має повне право на власні міркування вголос про мене, як медійну особу, і про варіанти, чому ж мені не довелось стати ведучим такого серйозного пісенного конкурсу. Якби не одне маленьке «але». Павло Шилько є медіа-спікером конкурсу Євробачення-2017 і будь-які його висловлювання можуть трактуватись, як позиція оргкомітету. Особливо, якщо Паша не каже «на мою думку». І тут починається найцікавіше. Отже… на запитання журналіста «Високого замку», мовляв, чому серед ведучих конкурсу Євробачення немає Притули, Павло авторитетно заявляє: «Чому не він буде вести конкурс? Таким було рішення оргкомітету. Бо якщо він суперово і з гумором веде програми українською, не факт, що так само неперевершено зможе провести шоу англійською».
Джерело: Високий замок online — http://wz.lviv.ua/…/195112-dj-pasha-ya-viv-yevrobachennia-u…» .
Я, звісно ж, не заперечую, що мій рівень володіння англійською поступається Пашиному. Він знаний лінгвіст і, взагалі, дуже крутий радіоведучий. Але займаючи таку посаду, іноді треба або промовчати, якщо чогось не знаєш, або зателефонувати і перепитати, мій номер в Паші є, не чужі люди. Де-факто, Павло ретранслює позицію оргкомітету конкурсу Євробачення щодо мене. І тут я вже просто починаю плутатись у тій «мишиній вовтузні», яку оргкомітет влаштував, якогось дідька, щодо моєї персони.
25 лютого, після завершення фіналу національного відбору на Євробачення я, даючи інтерв’ю українським мас-медіа, заявив, що не буду вести конкурс. Це було моє особисте рішення, яке не залежало від позиції оргкомітету. Навіть якби запропонували, я б не долучався до конкурсу. Причини поясню нижче. Зараз хочу акцентувати увагу на іншому. Заява була зроблена мною пізно ввечері 25.02. Відповідно 26.02 вона стала інформаційним приводом, який тиражували всі хто тільки міг. І вже 27.02 оргкомітет Євробачення розсилає по усіх можливих медіа ресурсах пресреліз, у якому не просто повідомляє, що конкурс будуть вести троє ведучих: Мірошниченко, Скічко, Остапчук, але й додає розкішний за своєю тупістю абзац:
«Известно, что выбор проходил в несколько этапов. Участие в нем также принимал Сергей Притула».
Друзі, ну це просто «пєсня». В прес-релізі про те, хто буде ведучим «Є-бачення-2017» окремо виділити чувака, який НЕ БУДЕ ВЕДУЧИМ. При чому не просто там написали, що, мовляв, було 150 претендентів, з яких ми в три етапи відібрали трьох. Не перерахували з десяток більш-менш відомих ведучих. Ні! Чітко заявили: «Притула не пройшов кастинги»! Панове, маю за честь бути особливо виділеним. Я вважаю, що це визнання! Якщо бути більш простим у висловлюваннях, то повідомлення від оргкомітету Євробачення просто кричало читачам цієї новини: «То не Притула не хоче вести конкурс, то ми його не взяли»!!!
Щоб не бути голослівним, я вам навіть скрін-шот з сайту «Корреспондент» прикріпив. З цим абзацом. Про Притулу. І, зразу ж, прикріпив ще один скріншот. З цього ж сайту. З цієї ж новини. Але вже без абзацу про Притулу. А що ж, власне, трапилось? Чому зник абзац про Притулу?
А трапилось ось що. Піар-відділ Нового каналу, який за свого ведучого може і горлянку перегризти, звернувся до авторів прес-релізу і до тих, хто його розповсюдив, з одним проханням: ПОКАЖІТЬ НАМ ФОТО АБО ВІДЕО МАТЕРІАЛИ З ПРИТУЛОЮ НА КАСТИНГАХ НА ПОСАДУ ВЕДУЧОГО ЄВРОБАЧЕННЯ!
Я просто не люблю, коли люди нагло брешуть, тож попросив наших піарників поцікавитись, на якому етапі кастингів мене «відсіяли»?! Саме тоді абзац про Притулу почав зникати з сайтів більш-менш адекватних видань. Чого?
БО НЕ БУЛО ПРИТУЛИ НІ НА ЯКИХ КАСТИНГАХ НА ВЕДУЧОГО ЄВРОБАЧЕННЯ! БО БРЕХНЯ!
Але… написали, що не пройшов. Тепер, коли тема кастингів стала очевидним фейком, медіа-спікер Євробачення-2017 Павло Шилько, озвучує нову версію: «він англійською так жартувати не зможе, як українською». Тобто коли я веду корпоративні заходи англійською для компанії «Coca-Cola» чи для Українскього Католицького Університету (де треба часом міксувати українську та англійську), то для них все ок. А оргкомітету «не ок». І, що цікаво, цей висновок оргкомітет зробив без моєї участі в кастингах. Щоправда, був один епізод, коли цей висновок міг бути зроблений, але про це, знову ж таки, трошки нижче.
Наразі, дорогий Павле і шановний оргкомітет Євробачення. Зосередьте свою роботу над, власне, конкурсом і відмахайтесь від моєї скромної персони. Я не розумію, навіщо ви наповнюєте інформаційне середовище своїми вигадками. Думаю, вам було б краще просто ігнорувати того Притулу, аніж кілька разів міняти пояснення людям чого ви не взяли мене на конкурс.
Я не заперечую, що у мене був контакт з представниками Євробачення. Цьому передувала дуже довга історія. Яка почалась ще з того вечора, коли Джамала перемогла у Швеції. Наступного ж дня мої друзі почали мені «капати на мізки», що я маю вести Євробачення в Києві. Мені якось ця ідея до душі не припала. Не знаю чому. Ну, ніби ж круто – Євробачення, але «в серці не тьохнуло». А я з тих людей, які покладаються на свою «чуйку».
Різні видання робили всякі рейтинги і опитування, кого б люди хотіли бачити ведучим на Євробаченні. Мені, звісно ж, дуже приємно, що я там лідирував. Але все це і заклало підвалини конфлікту, який я зараз намагаюсь розкласти по поличках. Медіа ресурси сформували очікування у суспільства. Очкування не справдилось. Суспільство почало ставити запитання. Оргкомітет почав брехати. Крапка!
Найбільше клопоту мені завдала рідна матір, яка, знову ж таки, начитавшись ваших опитувань і коментарів, дуже довго переконувала мене, що я маю претендувати на посаду ведучого. Що я маю за неї боротись. Зрештою, десь в кінці листопада мене набрав Олег Боднарчук, який на той момент був креативним продюсером Євробачення-2017. Місяць тому подав у відставку. Ми зустрілись і Олег, а тому чоловікові не відмовиш у дарі переконання, почав мені «на пальцях» пояснювати, чого я маю перестати «викаблучуватись» і зустрітись з представниками оргкомітету. Олег – добрий чоловік, інакше б не був режисером-постановником телеверсії «Вар’яти-шоу». Знаючи мою натуру, він почав бити по «больових точках» і, зрештою, заставив повернутись до теми ведення Євробачення лицем.
На початку грудня я зустрівся з шоу-продюсером «Є-бачення» Стюартом Барлоу і його помічницею. Ми годинку поспілкувались (як не дивно, англійською ) і мені сказали, що до кінця грудня буде ще одна зустріч. За той час поки я на неї чекав, я отримав сценарій минулорічного Євробачення, щоб вичитати і мати можливість орієнтуватись у тому, з чим треба буде працювати.
В кінці грудня мені сказали, що зустріч переноситься на «після Різдва», а після Різдва мені сказали, що переноситься на кінець січня. Саме в той день я плюнув на всі ці «завтраки» і почав наповнювати гастрольний графік «Вар*яти-шоу» на березень та квітень. А в кінці січня мені вже можна було і не телефонувати, бо я чітко усвідомлював, що не встигну підготуватись до конкурсу. Бо і англійську, дійсно, треба було підтягнути (з часів мого проживання в Лондоні багато часу спливло), і з французькою заморочитись (під час ведення є франкомовні моменти), і зі сценаристами бути в постійному контакті, а на все це часу було катма!
Вам може буде смішно про це читати, але для мене перспектива пара-трійки концертів десь у Бердичіві, Ужгороді чи Трускавці, виглядає кориснішим проведенням часу, аніж підготовка до Євробачення. У мене є колектив. 10-ть чоловік. Практично у всіх сім’ї та діти. І на мені лежить обов’язок їх матеріальне забезпечення. Я не можу дозволити собі перебувати у «підвішеному» стані і чекати, коли якийсь дядя погодить чи не погодить мою кандидатуру. Тому особистий «хрест» на Євробаченні було поставлено десь на старий Новий Рік.
Якщо вже бути максимально відвертим, то для мене це Євробачення принесло б тільки зайвий «геморой». Я звик розглядати будь-який проект з позиції плюсів та мінусів.
Що по плюсах? Ну… мама буде щаслива. Дуже відносний аргумент, при всій повазі до мамусі. Ви скажете: «чувак, тебе ж побачить вся Європа! Весь світ!»!!! Ну і? І що далі?
А-ну, давайте без Гугла назвіть мені імена ведучих минулорічного Євробачення! А позаминулого? Ну, будь-якого, окрім того, які вели Маша і Паша? Що… не густо, так? Ото ж бо й воно!
Наступного дня після конкурсу ніяка бельгійська домогосподарка не згадає, як тебе звати. Роботи у Європі тобі не додасться. Про фінансову сторону ведення взагалі ніхто не говорив. А для мене, з огляду на відміну гастролі «Вар’ятів», це важливий аргумент.
І ще один важливий момент. Який пролунав з уст Павла Шилько і який Павлу, на мjю думку, мало б бути соромно говорити. Щодо жартів англійською. Конкурс Євробачення не передбачає імпровізацію! Там все йде по конкретному сценарію і відточене до секунди. Хто, як не Паша мав би про це знати. І не треба людям «трусити» про форс-мажори! На випадок форс-мажорів іде паралельно з прямим ефіром такий самий в записі. Коротше, якщо в тебе є жарт, то він прописаний в сценарії заздалегідь. Тобі не потрібно його вигадувати, треба просто подати. Тобі не потрібно імпровізувати! Ба більше – заборонено.
Під час зустрічі з тим Стюартом я запропонував одну ідею. Щоб, коли буде телеміст зі всім країнами на голосуванні, вітатись з усіма тими ведучими, які будуть оголошувати результати їх рідною мовою. Привітання і 1-2 речення « «а-ля», як ваші справи і що там з балами?». Під час національного відбору я частково «обкатав» цю схему, коли спілкувався з гостями-конкурентами, представниками Грузії, Іспанії, Польщі, Білорусі… може глядач на те і не звертав уваги, але гостям було приємно, що ведучий напружився і видав пару речень рідною для них мовою. То мені тоді дядя з оргкомітету замахав руками і сказав, що це породить «флуд» і що ті ведучі полізуть у зайву балаканину, а у них все прописано до секунди і немає чого займатись фігньою.
Коротше кажучи, перспектива бути «головою, яка говорить» – це трохи не мій профіль.
Я мав чудову нагоду попрацювати для українського глядача ведучим національного відбору. Та робота принесла мені неймовірне задоволення і неодноразовий творчий оргазм на сцені. Фото, яким я супроводжую цей пост, є підтвердженням. Я ведучий, який любить імпровізувати, любить конкретику і орієнтується на глядачів від Чопа до Донбасу, а не від Манчестера до Вроцлава. В цьому сенсі національний відбір приніс мені в 100 разів більше дивідендів, аніж теоретична участь у Євробаченні.
Тому про своє рішення не шкодую.
Окремо хочу зазначити, що повністю підтримую рішення оргкомітету щодо вибору ведучих. Всі хлопці є професіоналами. З двома, з трьох, особисто знайомий. Остапчук – це взагалі окрема тема для розмови. Це саме той ведучий, який своєю роботою в кадрі не дозволяє таким як я, Педан, Горбунов і т.д. розслаблятись. Він дуже крутий і володіє англійською філігранно. Навіть з невеличким акцентом. Тільки не українським, а американським. Скічко бачив у роботі англійською неодноразово – вміє, тямить, не боїться, тримає руку на пульсі атмосфери тих заходів, які веде. Ну і він до здуру красивий молодий чоловік. Думаю, глядачі Євробачення це оцінять. Мірошниченка особисто не знаю, але 15-ть років стажу коментування Євробачення даремно не проходять. Людина «в тємі» і однозначно принесе користь!
На цьому закінчу свій дуже довгий спіч про добро, зло, пріоритети і корпоративну етику.
Бажаю усім доброго настрою, а Україні – чергової перемоги на Євробаченні-2017!
Про враження від національного відбору напишу окремо.