Антона Лубяницького з Тернопільщини на Майдані підстрелили одночасно два снайпери

«Змусив себе встати, щоб не стекти кров’ю…», – згадує сьогодні кременчанин Антон Лубяницький. Хлопець був в народній самообороні, стояв на барикадахпрактично від початку. «У мене стріляли аж два снайпери», – розповідає Антон…

Хлопцю 24 роки. Працює інженером-будівельником в Кременецько-Почаївському державному історичному архітектурному заповіднику. Він розповів, що на Майдан їздив тричі. Того дня, перебуваючи на передовій, витягував тіла поранених. В цей момент у нього двічі вистрілив снайпер. Згодом лікарі розповіли йому, що вбивць було двоє, адже поранення він отримав з двох різних сторін: перша куля потрапила під бронежилет та вцілила в живіт, друга – поцілила в руку.

«Сьогодні мій стан стабільний. Лікарі радять багато ходити. Я сумлінно виконую їх вказівки. Як це було? Після взяття Жовтневого пішов вперед, підійшов до передньої позиції, побачив багато поранених і допомагав людям вибратись. Аж тут почув постріл. Спочатку куля пролетіла під бронежилет, інша – в руку. Сховався за сіті-лайтом. Сказав товаришеві, що поранений, він, закриваючи мене щитом, намагався допомогти мені вибратися. Пам’ятаю, як лежав і сам себе переконував, що потрібно встати, адже стечу кров’ю. Якось добрався до готелю «Україна», де надали мені першу медичну допомогу, і потім на швидкій відвезли в лікарню», – розповів Антон.

Вже після того, як хлопця прооперували, медики повідомили рідним. Батьки одразу ж вирушили до сина. Вони ні на хвилинку не відходять від нього, завжди тримають за руку та дякують Богу, що він живий. До хлопця щодня навідуються багато людей, хоча, як зізнається Антон, він і половини з них не знає. Мене переповняли емоції, коли я розмовляла з ним. На завершення тихо промовила: «Дякую, Антоне, за те, що ти боронив наші життя». У відповідь почула щире: «На здоров’я!»

Зоряна ДЕРКАЧ, Свобода