Нам потрібно докорінно міняти представників у Росії, бо переважно це ненависники України

Про це розповідає колишній тернополянин, а нині мешканець Санкт-Петербурга 46-річний Сергій Тарасов.

У соцмережах чоловік активно поширює правдиві новини про події в Україні, всією душею вболіває за свою Батьківщину. Минулої неділі він голосував за президента в українському консульстві у Санкт-Петербурзі. Через скайп пан Сергій поділився з «Новою Тернопільською газетою» своєю позицією та розповів про ставлення росіян до українців на тлі міждержавного конфлікту.

Працівники українського консульства — гірші за сепаратистів

Пан Сергій таки проголосував, хоча до останнього побоювався, що на українських дільницях в Росії можуть зірвати вибори.

— У Санкт-Петербурзі живу дев’ять років, утім, голосую тут вперше, раніше не було сенсу міняти шило на мило, а теперішні вибори — доленосні для України, — каже колишній тернополянин. — Я заздалегідь звернувся до консульства, тому жодних перешкод щодо волевиявлення не було, та інше питання — чи не будуть сфальсифіковані результати голосування. На жаль, у наших консульствах тут працюють люди, які за паспортом, може, й українці, але за поглядами — гірші за сепаратистів. Коли дипломатка побачила мою тернопільську реєстрацію, готова була знищити. Українському уряду потрібно докорінно міняти своїх представників у Росії, бо переважно це ненависники України.

Російська інформаційна війна робить своє — більшість громадян сусідньої держави вважає політику їхнього уряду щодо України правильною. Утім, свідомі росіяни поволі розбивають зазомбований вакуум.

— Нападок з боку росіян не відчував, кілька разів мене називали «бандерівцем», та це, радше, жартома, — продовжує Сергій. — Якось приїхав купити запчастини до автомобіля, працівники салону побачили українські номери і привіталися: «Слава Україні!» У Санкт-Петербурзі займаюся встановленням міжкімнатних дверей, спілкуюся з різними людьми. Недавно працював у заможного петербуржця. «О, «бандерівець» приїхав!» — підколов. Так, кажу, «Россия-матушка большая», а нема кому нормально двері поставити, мусять «бандерівці» робити. Мені вже сил не вистачає усім пояснювати про нинішні події. 90% росіян через зазомбованість не вірять, що Росія втручається у внутрішні справи України, що на Сході нашої держави діють терористи і спецслужби Росії. Дивує, бо у кожній квартирі тепер є інтернет, тому відкриваю їм наші сайти і раджу прочитати. Переконався, що чим освіченіша і заможніша людина, тим більше вона переймається нашими проблемами, розуміє, співчуває, а чим бідніша — відповідно, зомбі. «Крим — наш!» — покричали і радощів повні штани. Запитую: а хіба вас раніше хтось не пускав до Криму? Але ж нині вони бояться туди їхати, хоча держава зобов’язує керівництво заводів, підприємств видавати працівникам безкоштовні (!) путівки на відпочинок.

Путін за все ще відповість…

«Я в ярости!» — так каже пан Сергій про політику Путіна щодо України і вважає, що російський президент мусить за все відповісти, бо йти шляхом насилля у XXI столітті і сподіватися, що це мине безкарно, — абсурд.

— Колись я перетинав український кордон, бачив біг-борди Януковича і виникало бажання повернутися назад. Казав, що рано чи пізно його буде судити Гаазький трибунал. Так само кажу нині про Путіна. Крим йому потрібен задля Чорноморського флоту, а східні області України — як сухопутний шлях, — міркує чоловік. — Путіну минули безкарно Чечня, Абхазія, тому й замахнувся на Україну. Але якщо Росія не зупиниться, то їй самій загрожують військовий переворот і переділ території. Китай уже потирає руки, аби захопити землі, починаючи від Уралу. Знаємо, що китайці мають оплот у Хабаровському краї — деякі острови росіяни віддали їм в оренду майже на 500 років, тому там мешкають багато китайців. Оточення Путіна не дозволить йому розпалити справжню війну проти України ще й через економічні санкції з боку світової спільноти. Росія нині втрачає величезні гроші — від 4 до 12 млрд. доларів щотижня. Піднімуться і прості росіяни, адже почали стрімко зростати ціни. Для прикладу, ще два тижні тому півкілограмова пачка масла коштувала 183 рублі, нині — 256, кілограм м’яса був 215-220 рублів, тепер — 250, зовсім немає знижок. До речі, на прилавках Петербурга здебільшого закордонні товари: картопля — з Тунісу, Алжиру, молоко, м’ясо — з Білорусі, Фінляндії, помідори — з Ізраїлю, Сирії, єдине, що російського виробництва, — хліб. Росія не в силі сама себе годувати, тому їй вкрай невигідно ускладнювати міжнародні торгово-економічні відносини.

Дружина-росіянка вболівала за Майдан

Свого часу пан Сергій був успішним бізнесменом у Тернополі, мав тут сім’ю, та так склалося, що розлучився, виїхав за кордон: спершу — до Південної Кореї, а згодом — до Росії. Нинішня дружина Світлана — корінна петербурженка. Кілька разів була в Україні, тому розуміє наш патріотизм, засуджує російське втручання. Під час Майдану пані Світлана не відходила від інтернету — хвилювалася, плакала через загибель людей, обурювалася захопленням Криму.

— Не знаю, чи кожен українець так переймався подіями на Майдані, як Світлана, — каже пан Сергій. — У Росії мешкають чимало вихідців із України, але більшість уже змінила громадянство і, як не прикро, підтримує російську політику. Наші заробітчани бояться висловлювати свою позицію, бо тут ніхто не бавиться — скрутили і понесли. Зрештою, останнім часом практично не бачу автівок з українськими номерами — не наважуються їхати.

Пан Сергій хоча й народився у Тернополі, проте у російськомовній родині, тож друзі часто дражнили його «москалем», а коли приїхав до Пітера, стали називати «хохлом».

— Я гордий, що українець, і ніколи не приховував цього, — каже. — Нехай називають «бандерівцем», нехай спецслужби шнирять мою сторінку в інтернеті — абсолютно не боюся, маю свою думку і висловлюю її. Події в Україні розбудили мій патріотизм, тепер мене ще більше тягне додому, тому на осінь плануємо з дружиною поїздку до рідних. А на майбутнє хочемо зовсім переїхати — будуємо біля Тернополя котедж. Трохи заспокоїться в Україні, відбудеться переорієнтація на Захід і, впевнений, у нас почне поліпшуватися життя, бо всім набрид «бєспрєдєл», тоді й росіяни прозріють, будуть заздрити. На жаль, українсько-російські відносини уже зіпсовані на століття, наші діти й онуки пам’ятатимуть ці страшні події. За це мусять відповісти і Янукович, і Путін… Шкода, що не знаю, де наразі відсиджується Янукович, а то поговорив би з ним по-чоловічому, посадив би в автівку і доправив на Майдан (усміхається, — авт.).