Міліціонери на Тернопільщині «вибивали» інформацію металевою трубою

Молодий житель селища після виклику у райвідділ міліції опинився у лікарні.

 

Ця кримінальна справа, недавно розглянута Бережанським райсудом, ще раз підтверджує: міліцейські відділки – зона підвищеного ризику для життя і здоров’я людей. І хоч рік у рік правоохоронні органи щосили намагаються засвідчити демократизацію, гуманізацію своєї діяльності, факти насильства, що стають відомі громадськості, зводять нанівець ці спроби. А тому поради експертів – уникати відвідин міліцейських кабінетів або ж не йти туди самому – були і залишаються актуальними.

У цьому переконався молодий житель селища Козови, який мав необережність затриматися на виході із місцевого райвідділу. Ця подія сталася ще у січні 2009 року, та оскільки лише тепер прозвучав для винуватців вирок, достеменно стало відомо про факт міліцейського насильства.

Отже, січневого вечора в одній козівській сім’ї стався сімейний скандал. У результаті батько поскаржився у міліцію на сина. Вранці прийшов дільничний інспектор, покликав молодшого члена сім’ї у райвідділ – для того, щоб скласти на нього протокол про адміністративне правопорушення. І юнак пішов, оформили папери, разом із дільничним попрямували до суду – аби розглянули протокол у судовому порядку. Однак усі судді були зайняті, тож правопорушник і міліціонер повернулися у райвідділ.

Юнак чекав при вході. Коли ним зацікавився інший міліціонер і покликав до себе у кабінет, хлопець не запідозрив нічого лихого, адже як не як – у приміщенні правоохоронного органу. Але раптом лейтенант запитав його про «зелень». Відвідувач не зразу збагнув, що йдеться про наркотики, а коли зрозумів, то запевнив, що з цим не має нічого спільного. Але оперуповноваженого у боротьбі з незаконним обігом наркотиків цікавила така інформація: хто із знайомих вживає наркотики, у кого купує. Аби розговорити юнака, міліціонер з розмаху вдарив його у груди. Той впав. Посипалися удари ногами, руками. У кабінет зайшов оперуповноважений кримінальної міліції у справах дітей, він теж долучився до побиття. Пішла у хід металева труба – жертві наказали зігнутися так, щоб зручно було бити по сідницях. На крики юнака ніхто не заглянув до кабінету – невже це звичний «фон» у райвідділі? «Дитячий» міліціонер схопив побитого за голову і кілька разів вдарив до стіни.

Хто зна, чим би ще продовжилася розправа, якби керівництво не спровадило  міліціянтів на виклик у село Денисів. Обоє вийшли з кабінету, а юнак принишкло очікував. Зайшов начальник карного розшуку – його робочий стіл у тому ж кабінеті, сказав: «Тебе тут ніхто не тримає». На виході черговий запропонував написати: «Претензій до міліції не маю». Побитий так і зробив.

Вдома юнакові викликали швидку, бо не міг терпіти болю. Лікарі запропонували госпіталізацію, той відмовився. Але наступного дня стан здоров’я погіршився і він сам звернувся до лікарні. Струс мозку, перелом ребра, дванадцять синців, садна, ушкоджене коліно – ось такі наслідки «спілкування» з правоохоронцями… Лікарі повідомили прокуратуру, відтак почалися перевірки. Прикметно, що лейтенантів звільнили із міліції – одного аж у вересні, а  другого ще пізніше – у грудні 2009 року. Коли ж відчули, що доведеться відповідати, почали у потерпілого просити пробачення, через батька передали дві з половиною тисячі доларів – компенсацію за заподіяну шкоду.

Обох притягнули до відповідальності за частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України: перевищення влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які супроводжувались насильством, болісними діями і діями, що ображають особисту гідність потерпілого та заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам потерпілого. Під час судового розгляду підсудні частково визнавали вину, мовляв, били, але не дуже. Стверджували, що потерпілий поводився неетично, лаявся, через те і розлютилися. Власне, досудове слідство здобуло достатньо доказів, які вказували на вину міліціянтів. Зокрема, судово-медичною експертизою встановлено, що характер тілесних ушкоджень підтверджує ті способи заподіяння, на які вказав потерпілий (від ударів трубою залишилися продовгуваті синці). На одязі потерпілого залишилися плями від крові одного з лейтенантів – він так бив, що пошкодив руку.

Засудили екс-міліціонерів до умовного покарання, але позбавили на три роки права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій.

Обидва лейтенанти – молоді люди, з вищою освітою, одружені, мають малих дітей. От тільки звідки ця ненависть до людини, задоволення від чужого болю? Хто чи що їх виховало такими?..

…Між тим, правозахисники б’ють на сполох: за три місяці цього року у міліції померло п’ятнадцятеро затриманих. За інформацією Генеральної прокуратури, торік за заявами про застосування насильства міліцією було порушено близько 100 кримінальних справ, а це означає, що лише півтора відсотка усіх заяв про насильство стали підставою для кримінального переслідування винуватців.

Ольга КУШНЕРИК, газета «Свобода»