Олеся Гудима: “Вчуся подавати матеріал так, щоб він був загадкою для інших художників”

Література, театр, кіно, музика… Шлях кожного з них до серця людини різний: сприймаємо їх, насамперед, слухом і зором. Однак, твори арту споріднені єдиною метою – передати задум митця, його ставлення до оточуючого світу. Часто митці бачать значно більше, ніж пересічні люди. Бачать і передбачають. Сьогодні про майбутнє Тернополя, навіть його потойбічний світ, про те, що робити тернополянам, аби зупинити війну, ми поцікавилися у відомої художниці Олесі Гудими.

— Олесю, скажіть, будь ласка, чи змінилася палітра відтінків, якими малюєте, в умовах війни в Україні?

— Звісно. Але моя палітра не набрала переваги чорних, холодних відтінків, як цілком логічно можна було б припустити. На моїх нових картинах з’явилася домінанта синьо-жовтих кольорів. І це – підсвідоме явище. Техніка, у якій працюю за допомогою правої півкулі мозку, називається «інтуїтивним живописом». Під час виконання одного полотна художник може застосувати до двох тисяч «ходів». Ніколи не планую наперед, якою буде картина. Кожен мій рух абсолютно інтуїтивний. Коли починаю рухатися у картині, помітила, як вона набуває патріотичного забарвлення. Приміром, один з нових ангелів – “Ангел миру для України №10” – повністю виконаний у жовто-блакитній гамі. Саме цю картину нещодавно купили у Франції.

— Як щодо емоції Ваших картин – вона змінилася?

— Радше є духовний потяг до створення інших образів. Якщо мала б змогу, малювала б ікони. Але цим, вважаю, мають право займатися монахи, або люди, які постять, багато моляться, аскетують.

— Сьогодні гостро постає проблема іміджу України в світі. В часи Майдану був період так званого захоплення: про Україну говорили, як про країну вільну, здатну побороти диктаторський режим. Зараз в умовах війни і російської агресії позитивний імідж страждає. Що, на вашу думку, потрібно Україні робити на цьому фронті?

— Мати Тереза ніколи не виходила на акцію проти війни. Я вийду на акцію за мир. Бо чим активніше ми опираємося, тим глибшим стає конфлікт. Чому часто буває, що на виборах перемагають саме ті, кого ми не хочемо чи навіть ненавидимо всією країною? Бо чим більше звертати увагу на погану людину, бажати їй зла, тим активніше живимо її енергетику. Адже думки формують реальність.

— Тобто, Ви знайшли пояснення того, що зараз відбувається на Донбасі?

— Проблема війни – особиста проблема кожного з нас. Згідно з законом квантової фізики, жодного предмету не існує, коли не звертати на нього увагу.  У мене є щоденна практика: все, що відчуваю, візуалізую. Наприклад, війна не тільки на Сході України, вона всюди, де про неї думають. Якщо кожен з нас почне вірити у кінець цієї боротьби, вона зникне і в реальності. Щодня по 30 хвилин не тільки уявляти, а й відчувати мирне небо над сильною, могутньою Україною з відповідальною владою – ось наш інструмент переконливої боротьби. Це тривала і тяжка робота, потребує спільних зусиль. Коли перестанемо просто хотіти і будемо мати “намір мати”, тоді отримаємо бажане. Ми самі маємо стати тими змінами, які хочемо бачити у світі.

— Що зараз у процесі появи на Вашому полотні?

— Домальовую янголів миру для України у стихії квітів. Готую дві великі експозиції: одна – “Ангели миру для України”, інша – для експорту закордон. Для цього ще треба створити близько трьох десятків картин.

— Який режим роботи в художника Олесі Гудими?

— Малюю щодня уже впродовж семи років. Я – мама трьох дітей, тому часто працюю вночі і щоразу боюся побачити не ті відтінки при денному світлі. Часом чоловік бере дітей на прогулянку, тоді зазвичай маю три години у день на малювання. Тепер в мої три години поміщається робота, яку раніше розтягувала на місяць. Не залишаю незавершених картин, бо так у них з’являється розрив емоції, і ніколи не малюю в поганому настрої.

— Як змінилося Ваше сприйняття процесу роботи художником за сім років?

 — Багато відкрила нового. Відчула себе дослідником – люблю змінювати техніки та сюжети, вчуся подавати матеріал так, щоб він був загадкою для інших художників. Спочатку мене цікавила технічна сторона малюнка: створення його таким, щоб здивувати не лише поціновувачів мистецтва, але й професійних художників. Потім багато читала, досліджувала себе, те, що хочу сказати людям і як можу проявитися. Сьогодні насолоджуюся живописом, не планую заздалегідь, якою картина має бути. Вимикаю думки, дозволяючи малюнку проявитися. Дуже цікаво, коли бачиш, як люди реагують на таке явище.

— Якщо подивитися на великі арт-заходи останніх років, можна виявити, що взаємопроникнення науки і мистецтва перетворилося на світовий тренд. Що думаєте про цей процес?

 — Є два варіанти: по-перше, коли художник наслідує моду, наукові відкриття і технічно росте, час від часу заявляє про себе, вивчає реакцію глядачів. Це штучно, бо вся робота виконується за допомогою лівої півкулі мозку – це для амбітних людей, і тих, хто хоче, аби його “купили” потужні арт-дилери. У другому випадку художник очищає свою душу і, вимикаючи думки, передає інформацію. Тут спрацьовує принцип: мінімум відчуття власного его і максимум інтуїції – відчуття могутньої сили, яка творить все. Ось воно — справжнє мистецтво.

— Якби довелося зобразити Вашу мрію, щоб це було?

— Все, що я люблю, зараз біля мене. Радше я б зобразила вдячність Богу за те, що дає мені сили творити, що маю і чому радію.

— Наскільки Ви довіряєте коментарям читачів? Адже на Facebook викладаєте зображення work in progress.

— Байдуже, що думають інші про мої роботи. Маю лише одного найціннішого критика — того, хто бачить картину першим, — свого чоловіка.

— Чи можлива тепер співпраця між митцями та державою, офіційною культурою?

— Співпраця між державою та митцями – питання цікаве. У державній владі знаходяться люди, яких цікавить влада, а у мистецькому світі – люди, яких цікавить необмежний процес творення. Два світи і різні люди. Митцями просто народжуються. Як приклад, історія Маккартні, коли тато сказав йому: «Поле, ти хоч би ноти вивчив». На що той відповів: “Мені краще на слух”. Мистецтву неможливо навчитися, це – дар Божий, який приходить, коли кличеш його, коли він стає необхідним як повітря.

— Як ставитеся до теми бойкоту російських продуктів, зокрема, мистецьких?

— Схвалюю вибір інших товарів, особливо на користь українських.

— Дякую за розмову, Олесю! Вдосталь Вам часу та натхнення!

Розмовляла Ірена Кропива