Принципова непринциповість тернопільського політикуму

Обласні свободівці останнім часом на життя скаржаться. І їх у чомусь навіть можна зрозуміти. Ще донедавна вони панували принаймні у половині багатоповерхівки на Грушевського, а в якийсь період часу (на щастя для області – не довгий) навіть захопили всю будівлю. Тепер у їхніх кабінетах сидять інші люди і їхні секретарки готують каву іншим господарям життя. І важко навіть зрозуміти за чим більше шкодують свободівці – за кабінетами чи секретарками.

А все могло бути зовсім по-іншому, якби не жадібність. Так, так, саме жадібність. Адже погодилися б свободівці на посаду першого заступника голови облради і отримали б хоча щось. А їм захотілося більшого і у підсумку отримали дулю і ту без маку, бо за мак зараз дають серйозні терміни.

А варто ж таки було брати приклад зі свого однопартійця, який засів у будиночку на Листопадовій – погодився трішки поділитися посадою секретаря міськради і в підсумку отримав змогу і далі спокійно дерибанити земельку тернопільську. А могло ж так само не дуже все скластися, особливо якщо врахувати, що лідер партії оголосив ледь не анафему пропрезидентським силам. З цього приводу Сергій Віталійович мав довгу зустріч з лідером, під час якої поцікавився чи не крамола, що тернопільські свободівці на міському рівні вступають у союз з представниками тієї сили, яка кидає у в’язниці вірних синів Вітчизни.
– Сергійку, – поклав руку на плече нашому війту Тягнибок, – тягни все, що на очі трапиться. Всі ці заяви це локшина для лохів, яких ми називаємо електоратом, а головне у цьому житті, щоб нам добре було. Так що якщо є можливість добратися до годівниці, укладай договори з ким завгодно, головне не продешеви.

І Віталійович не продешив. А ось обласні свободівці таки промахнулися. Вони зробили ставку на союз з «Батьківщиною», лідерка якої закликала на місцевомі рівні підтримувати саме «Свободу». Але лідер тернопільської «Батьківщини» Василь Деревляний мав з цього приводу довгу зустріч з всеукраїнським лідером, під час якої поцікавився чи не крамола союз з пропрезидентською партією.
– Васильку, – пригорнула його до грудей Юлія Володимирівна, і сказала… А якщо хочете дізнатися, що саме, читайте що сказав Тягнибок Надалу, тут текст один до одного.

Ось так Деревляний отримав доступ до годівнички. Після чого почав обминати ефіри на місцевих телеканалах, якщо туди приходить хтось від «Свободи». Чи то боїться, що поб’ють чи совість мучить… Хоча друге дуже вже навряд, бо поруч з нашими політиками совість навіть не стояла.

А обласні свободівці натомість не отримали нічого, навіть головування у комісіях. Що їх дуже образило – бо якось не по європейськи і не цивілізовано, коли опозиція не контролює абсолютно нічого.

А що нам Європа і цивілізація, – сказали з цього приводу міські свободівці, які також не віддали опозиціонерам жодного портфеля.

Як бачимо, у тернопільському політикумі все ж є певні принципи. Ось тільки політики наші приховують їх навіть ретельніше, ніж інформацію про володіння маєтками десь в Іспанії чи інших закордонах
Андрій Березовчук