Принадливий Тернопіль: чому вчитися у давніх будівничих?
Про улюблені місця Тернополя художниця та дизайнерка Світлана Фаленда.
– Центральні вулиці міста — Валова, Руська, Сагайдачного — мої улюблені. Щодня приходжу до них. Навіть, якщо не маю там ніяких справ, — це вже стало традицією. І якщо не буваю там, то з’являється відчуття, що день пройшов надаремне, або щось у моїх планах пішло не так. Ці вулиці подобаються тим, що на них збереглося багато довоєнної забудови, крім того, більшість із будинків відреставровані. Люблю розглядати деталі архітектури та оформлення: арки, контрфорси, ордери, ліпнину, маскарони.
– На перший погляд будинки, зведені на початку ХХ століття, схожі один на одного. Але варто придивитися, і стане зрозуміло, що всі вони різні, хоча й побудовані у так званому класичному стилі. Кожен має свої особливості, а разом з тим вони мають дуже органічний вигляд. Деталі їхнього оздоблення гармоніюють і перегукуються. Тож розглядаючи старі будинки, варто повчитися тому, як навіть роблячи щось схоже до того, що хтось робив, знаходити оригінальний підхід до поєднання форм, пропорцій, кольорів, текстур.
– Цікавий момент: у ліпнині рослинні орнаменти використовували чи не найчастіше. Спершу може здатися, що це просто листочки та квіточки, які нічого не означають, але, якщо заглибитися в історію, то дізнаємося, що колись оформлення відігравало не тільки естетичну роль — у ньому закладалася певна інформація про власника будинку, його рід, історію. Хоча оформлення теж підпорядковувалося моді — так для модернізму характерні саме рослинні елементи в оформленні.
– Ще одне улюблений куточок Тернополя — біля ставу. Циганка була моїм улюбленим місцем і до реконструкції. Також мені подобається вуличка Над ставом, де збереглися давні будинки. Варто додати, що довоєнну архітектуру можна знайти не тільки у центрі, але, на жаль, найчастіше за неї ніхто не дбає, стіни будинків посіріли від часу, фарба злізла, або й взагалі їх утеплили, збивши ліпнину. Думаю, люди просто не здогадуються, яка краса є поруч із ними. – Відкриваю для себе внутрішні дворики. Вони цікаві не тільки в плані архітектури — у них на диво приємно та комфортно. Видно, що раніше більше дбали про планування, те, щоби люди відчували себе затишно, нині ж головне побільше більших будинків.
Записала Анна Золотнюк.
Для ілюстрації використані роботи проекту Світлани Фаленди “Зникаюче Місто” та фото Анни Золотнюк.
Коментарі вимкнені.