Обличчя Тернополя: «Тернополяни схожі на вічно молодих студентів», — Оля Капуш

Сьогодні героїня рубрики “Обличчя Тернополя” – студентка 4 курсу історичного факультету Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка Оля Капуш.

Тернопіль – це місто, в якому я вдома.

Тернополяни схожі на вічно молодих студентів, навіть, у 70 років.

Нещодавно я зрозуміла, скільки часу втрачено на непотрібні речі.

Страх у мені з’являється, коли думаю про можливість прожити своє життя аморфно.

Останнім часом я багато думаю про те, наскільки важко в сучасності виховати дитину порядною людиною.

Виходжу з себе, коли чую образи в бік когось із своїх друзів.

Мені жаль людей, які не бачать далі свого носа.

Мої батьки завжди вважали, що я – принцеса (усміхається – ред.).

Не читаю книг, в яких опошлюється любов, жінки виставляються недалекими чи коли переважна більшість тексту – поезія.

Крайній в часі фільм, який мене вразив, – це “Механічний апельсин”. Фільм старенький, але подивилась його нещодавно.

Щоранку клянуся собі ввечері лягти спати швидше (усміхається – ред.).

Якщо подивитися збоку на моє життя, то ніхто поняття не матиме, чим насправді я займаюсь.

Вважаю несмаком ігнорувати почуття інших. Ставлення не тільки до близьких, а й до просто оточуючих, – наша основна прикраса.

Не перестаю дивуватися тому, що країна із найродючішим чорноземом, найпрацьовитішими людьми та найкрасивішими жінками відноситься до країн Третього світу.

День мого народження зазвичай ставить мене перед дилемою: приховати дату дня народження в соціальних мережах чи ні (усміхається – ред.).