Якщо помер ти в Парижі: розкіш і простота кладовища Пер-Лашез

«Нема, нема… шоб хтось такий [багатий] в родині помер…», — сказала Ірена Карпа під час обговорення теми багатих предків. Кому б не хотілося, щоб хтось такий багатий в родині помер?:) 

В моєму дитинстві, пораючись на подвір`ї, тато носив кумедного сірого капелюшка. На запитання, звідки він взяв його, відповідав, що “бабця з Бразілії передала”. Я собі мріяла, що колись (зовсім незабаром) вона надішле інший “привіт з Бразилії” — солідний заповіт на мою сім`ю. Дитинство минуло, а від мрій залишився лише капелюшок, в який, коли зустрічаю, кладу тиху посмішку.

А в декого ж таки залишилися багаті і знамениті предки, до того ж поховані в Парижі… Візит сюди здійснився!

Цікаво, у скільки обійдеться померти і після цього залишитися в Парижі..? Якщо відповідь ствердна, читайте далі.

Квадратний метр для вічного поховання на престижному кладовищі Пер-Лашез, за даними 2012 року, вартував 6 715 євро (для труни знадобиться щонайменше 2 метри = 13 430 є). Два квадратні метри в межах оренди на 50 років коштують 4 404 є, на 30 років – 1 278 є за кв. м. Можливо орендувати місце і на 10 років, що становить 375 євро за метр. Якщо нікому продовжити оренду – захороненого відкопають і перевезуть деінде.

Приміром, одна з найвідвідуваніших могил на Пер-Лашез – культового співака Джима Моррісона з гурту The Doors. Фанати тут поводяться дуже розкуто – розкидають недопалки, голосно розмовляють, співають, пиячать, залишають надписи на огорожі і деревах. Доки її не прибрали, могила співака була розписана графіті і вкладена вінками з марихуани. Родичі померлих по-сусідству якось зверталися до місцевої влади, щоб Моррісона перевезли на батьківщину — в Флориду, бо, мовляв, цей безлад неприйнятний для них. Однак, позивачам було відмовлено, позаяк за могилу співака справно сплачують оренду, на відміну від інших…

Джим Моррісон входить до так званого «Клубу 27» – кілька музикантів, які, змінивши сучасну музику, померли у 27 років.

«Здолай демона в собі», – так перекладається епітафія на могилі культового співака.

Бути похованими на тутешньому кладовищі мають право лише французи або особи, які померли в Парижі.

 Знаєте відомий вислів: “Побачити Париж і померти”? Український анархіст та тактик ведення партизанської війни Нестор Махно побачив Париж 1925 року, а 1934-го року помер тут від сухот. На Пер-Лашез у крематорії-колумбарії його урна розташована за номером 6686. Хтось привіз йому землі із Гуляйполя у рожевому кульку…

Сусідка Махна – американська танцівниця, дружина Сергія Єсєніна – Айседора Дункан, яка задушилася улюбленим шаликом, що зачепився за колесо її авто… Айседору позначено на карті кладовища, на відміну від нашого земляка. Тому, якщо вирішите побувати на кладовищі Парижа і відвідати Махна, беріть Дункан за орієнтир.

На кладовище легко дістатися на метро (я, приміром, виходила на зупинці Gambetta). Поруч з воротами цвинтаря є квітковий магазин, де за 2 євро можна придбати карту (зручну навіть для тих, хто страждає топографічним кретинізмом, як от я). Wi-Fi тут нема, тому карту краще мати паперову, або записану в телефоні. Вхід на цвинтар безкоштовний. Відчинений з 9.00 до 18 год. За рік кладовище відвідують орієнтовно 2 мільйони осіб. Площа лабіринту з похованнями становить майже 50 гектарів.

Приходять, сюди і наче в парк – почитати в затінку дерев і навіть на пікнік.

Я приїжджала на Пер-Лашез двома заходами. Спочатку на п`ять годин, аби зорієнтуватися і подивитися на місцину “з грубшого”. Наступного дня витратила ще три – щоб додивитися все, що хотілося. І все це в доволі швидкому темпі. Цей вишуканий музей надгробної скульптури запам’ятається мені назавжди.

Приміром пам’ятник художнику, зображений у робочій позі з палітрою фарб і пензлем. Нижче – одна з його найвідоміших картин.

Ось втілений у камені письменник в момент натхнення.

Дехто розслаблено лежить на канапі.

Могила з масивним чорним фотоапаратом. Тут похований фотограф Андре Шабо, який започаткував похоронне фотомистецтво. Символічно, що об’єктив пам’ятника спрямований на могили — звичний об’єкт зйомок Андре.

Під звуки «Похоронного маршу» Шопена похоронена більшість на цьому кладовищі, як і сам автор маршу. Композитор помер в Парижі 1849 року, перед цим здобув тут найбільший успіх і віднайшов найкрасивішу любов свого життя — Жорж Санд.

Задихаючись на смертному ложі, Фредерік Шопен прошепотів своє останнє прохання, яке стало легендою: “Коли помру, поховайте моє серце в Польщі”. Його прохання виконали і перевезли серце в  одну із церков у Варшаві. Решта тіла залишилася на Пер-Лашез…

Бальзак описав кладовище Пер-Лашез в останній частині свого роману «Батько Горіо». Відтоді кладовище і здобуло славу. Останній дім письменника теж у цьому саду душ.

Першими відомими особами, яких перепоховали у цьому «місці останнього спочинку», були Лафонтен і Мольєр. Їх спеціально сюди перевезли, щоб зробити кладовище відомим. До цього це був занедбаний і вбогий район Парижа.

Дивне і радісне почуття перебувати так близько від тіла автора “Портрету Доріана Грея”…

Масивна могила Уайльда одна з найдивніших. За гомосексуалізм вікторіанське гомофобне суспільство вигнало його з батьківщини в Париж. Оскара Уайльда ще називають Іконою геїв.

На пам’ятній плиті зображено голого Сфінкса – на честь однойменної поеми письменника. Серед відвідувачів цієї могили побутує звичай залишати відбиток напомаджених губ раніше на самому пам’ятнику, а тепер на скляній огорожі… Кажуть, завдяки цьому ритуалу, можна зустріти вічну любов. Штраф за поцілунок пам’ятника свого часу становив 9 тис. євро.

Легенду про пам’ятник Уайльда відтворено у фільмі «Париже, я люблю тебе».

«Все можна пережити, окрім смерті», – писав Оскар Уайльд за життя…

Ще один дивний звичай серед візитерів кладовища Пер-Лашез – потирати дітородний орган на пам’ятнику журналіста Віктора Нуара. Жінки вірять, що таким чином зможуть завагітніти, а чоловіки – підвищити інтимні сили. За легендою, через тиждень, як вбитого племінником імператора 21-річного Віктора Нуара привезли в морг, ожив його статевий орган, звідси й «ростуть ноги» у дивної традиції. Реалістичний пам’ятник Нуара відтворили у повний зріст в лежачому положенні. У тому ж одязі, в якому він був у день смерті, – у фраці, штанах і циліндрі. Застрелили його, до речі, за відважність критикувати дії влади… Це був 1870 рік.

Як і Нуара, лежачи і в повен зріст зобразили надгробний пам’ятник сьомого французького президента Фелікса Фора, він помер на 29 років пізніше від журналіста. Подейкують, Фор помер під час статевого акту з коханкою. В офіційних енциклопедіях Франції вказано, що президент відійшов у засвіти на посту – під час роботи в кабінеті. Однак, над чим саме так натхненно працював Фелікс Фор в останні хвилини життя, енциклопедії замовчують. На могилі його ноги зображено прикритими прапором.

Незвично скромні могили в Едіт Піаф, Пруста, Аполінера, Модільяні.

Дехто зізнавався мені, що їх сильно спустошують візити на кладовище. У мене ж, навпаки, стається наповнення красою і спокоєм від каменю. Сприймаю це місце не як територію, відведену для скорботи, а як захоплення від продовженого життя в акті творчості скульптора. Якось так…

Ірина Юрко.

Тернопіль – Париж.

Фото автора.