Деталі Тернополя. Вікно в літо

Можна почати поодалік. Вікна – а саме скло має дуже цікаву властивість – пропускати промені (отже, бути невидимим, стороннім спостерігачем, транспортувальником) та відбивати, заломлювати світлові хвилі (тому – бути учасником, перепоною, гравцем у світлову гру).

Можна припустити, що кожне з відображень так чи інакше впливає, деформує та залишається із тим, у чому воно відображається.

Тож всі ці вікна, що вхоплюють призахідне (так, і східне теж, але не про то мова), втримують в собі частину гарячого, розплавленого дня.

Звичайно, тут доречно згадати і про інші випадки – приміром, як то поєднується з відображеннями холодного зимового сонця. Але байдуже, бо поки йдеться не про те.

Поки літо – хочеться омовити саме його теплу складову. Уявити, що вікна – сонячні панелі, що вигріватимуть взимку. Хочеться фотографувати скло, що палахкотить у призахідному сонці, щоби потім тішитися спогадами.

Анна Золотнюк.