У тендітних руках тернополянки Уляни Андрійчук оживає глина
У тендітних руках Уляни Андрійчук немовби оживає глина. Барвисті тарелі, пишнобокі глечики, яскраві намиста, красиві статуетки вражають своїм розмаїттям. Її витвори легко упізнати серед безлічі гончарних робіт, бо кожен із них екслюзивний, дещо кумедний та по-своєму неповторний. А ще вони цікаві тим, що створені жіночими руками. Адже гончарну справу завжди вважали чоловічою. Однак Уляна переконана, що саме жінка може найкраще відчути глину і тонко продумати майбутній образ.
Гончарство – не єдина справа, якою захоплюється молода тернополянка. Після закінчення школи Уляна обрала професію архітектора, з якою нині справляється на відмінно. Чи думала коли-небудь про те, що стане гончарем? Мабуть, що ні. Але її плани змінила поїздка до Польщі. «Під час подорожі до сусідньої країни я побачила красиву керамічну пташку, яка вартувала 120 злотих, – розповідає майстриня. – Тоді запитала себе: «А чому б мені не зробити таку?» Повернувшись до Тернополя, попросилася в Тернопільській школі народних ремесел відвідати кілька уроків. Там познайомилася з викладачкою кераміки Ольгою Мельничук. Згодом тернопільський гончар Руслан Друк навчив мене працювати на гончарному крузі».
У березні цього року в рідному місті Уляна відкрила арт-майстерню кераміки та гончарства «Гніздо» та облаштувала її необхідним гончарним обладнанням. Назву майстерні дала на честь гнізда горлиці, яка біля вікна збудувала домівку, а згодом висиділа там двох пташенят.
За три роки гончарства Уляна Андрійчук вже багато знає про глину. Вона впевнена, що працювати з нею потрібно душею, тоді і руки будуть слухатися.
«Глину для своїх робіт купляю у брикетах, – розповідає господиня «Гнізда». – Беру необхідну частину, ретельно її вимішую, щоб не було повітряних бульбашок, інакше виріб може тріснути. Далі на гончарному крузі виточую посуд, висушую і поміщаю у піч. Після того купаю його в молоці або глазурую чи покриваю воском, щоб він не пропускав вологу».
Уляна розповідає, що глиняний посуд – екологічно чистий, корисний для організму, а ще надає стравам неабиякого смаку. Вдома вона користується лише глиняними мисками та горнятами, обробленими бджолиним воском. Вироби Уляни Андрійчук є в багатьох куточках України та світу. Вона із задоволенням дарує їх своїм рідним та друзям. Цього року разом із колегами-гончарями організувала перший у Тернополі фестиваль «Не святі горшки ліплять».
У «Гнізді» молодої мисткині тепло і затишно. Більшість свого часу Уляна проводить саме тут – за гончарним кругом і біля печі. Її одяг та й навіть обличчя – у глині. Що вже казати про тендітні жіночі руки, які давно забули про манікюр. Зате горщики у неї красиві, чисті, наче перемиті, із домішками любові гончаря.
Марія БЕЗКОРОВАЙНА, Газета “Сільський господар плюс”
Коментарі вимкнені.