Доробок молодої майстрині із Теребовлянського району вражає – кілька десятків картин, ікон та сорочок

Уляну Перхалюк із Плебанівки Теребовлянського району Бог обдарував не лише вродою, а й талантами співати, підкоряти струни бандури та вишивати. Доробок молодої майстрині вражає – кілька десятків картин, ікон та сорочок. Також у приватній колекції талановитої дівчини є понад тридцять старовинних вишитих костюмів з різних регіонів України.

Вишивала, щоб подарувати
Крім того, що Уляна викладає у Теребовлянському вищому училищі культурі, вона є ще й артисткою Тернопільської обласної філармонії та солісткою муніципального духового оркестру «Оркестра Воля». Хоча, як зізнається, вишивати почала швидше, ніж грати і співати. Перші уроки взяла від мами Наталі Перхалюк. У сім років дівчинка вже вишивала ясики та подушки, а невдовзі разом із матір’ю творила для церкви хоругви та образи. Згодом до її колекції додалися картини на розмаїті теми. Багато своїх витворів дівчина дарувала рідним та друзям. Не чекала для цього особливої нагоди, а робила це, як мовиться, просто так. Ось, скажімо, сподобався виступ студентки – і наступного дня Уляна подарувала їй картину.
Вишивання так захопило дівчину, що вона вирішила взятися до цієї справи більш професійно. Нові техніки вишивки освоювала разом із маминою сестрою, викладачем класу вишивки Теребовлянського вищого училища культури Лесею Гарасюк. «На певному етапі я зрозуміла, що творити картини для мене – то як виконувати математичні завдання: постійно треба було рахувати хрестики, – каже Уляна. – Мені ж хотілося вишивати щось нове і складніше. Так я захопилася технікою «мережка через чесницю настилом і прутиком». Згодом придбала книгу відомої народної майстрині, нині вже покійної Мирослави Кот із Дрогобича, у якій зібрано 200 фотографій вишитих нею сорочок. Із світлин почала відтворювати взірці на полотні».

Найулюбленіші – борщівські мотиви
За тринадцять років Уляна Перхалюк вишила більше чотирьох десятків сорочок. Багато з них знайшли місце прописки у відомих людей Тернопілля. У її вишиванках виступають артисти філармонії. Вишиту сорочку плебанівської майстрині має і голова Національної спілки кобзарів Володимир Єсипок.
Найбільше Уляні подобаються борщівські орнаменти. Як зізнається дівчина, вони дозволяють не просто вишивати, а й додавати щось своє, творити авторські роботи. Адже кожна вишивальниця, яка себе поважає, ніколи достеменно не повторить чужий орнамент. Традиційні Улянині вишивки мають сучасний крій, який у життя втілюють талановиті швачки: тернополянка Алла Демкова та Люба Шкаферак із Плебанівки.
Витвори Уляни Перхалюк не перестають дивувати поціновувачів мистецтва. Чимало її робіт представлено на розмаїтих конкурсах, де вони займали призові місця. Як-от сорочка «Барви життя», яку мисткиня вишила для свого вчителя народного артиста України Богдана Іваноньківа. На одному з Всеукраїнських фестивалів «Цвіт вишиванки» ця робота зайняла перше місце в номінації «Найкраща чоловіча сорочка».

Колекціонує старовину
Уляна Перхалюк не лише вишиває одяг, а й колекціонує автентичні роботи та хустки. У її приватній колекції – понад тридцять вишитих костюмів з різних куточків нашої країни: Гуцульщини, Сумщини, Буковини, Борщівщини, Чернігівщини, Полтавщини. Нині вони експонуються у четвертій бібліотеці м. Тернополя. У старовинних вишиванках з колекції Уляни виступають артисти філармонії та учасники Плебанівського народнго фольклорно-аматорського ансамблю, яким керує бабуся дівчини Ольга Марцинів. Автентичний народний стрій та власні роботи умілиця неодноразово представляла на виставках у Німеччині, Польщі та Латвії. Уже невдовзі з колекцією плебанівської вишивальниці матимуть змогу познайомитися і тернополяни – у міській центральній бібліотеці майстриня планує відкрити виставку старовинних та власних вишитих робіт.
Нині Уляна не уявляє свого життя без улюбленої справи. Вона вишиває скрізь: на перервах під час концерту чи занять в училищі, навіть в автобусі, коли повертається з роботи додому. Своїм талантом охоче ділиться з іншими під час майстер-класів. А коли творить голкою, то обов’язково співає. Вишивання і музика для неї нероздільні – як два крила. Вона сплітає кольори в ніжну мелодію і дарує одним – пісню, а іншим – красу на полотні.

Джерело: Марія БЕЗКОРОВАЙНА для газети Газета “Сільський господар плюс”.
Фото з архіву Уляни ПЕРХАЛЮК