Іван Юрканич із Теребовлянського району вирощує більше сотні мускусних качок блакитного, коричневого і чорно-зеленого окрасу

«Якщо хочете мати смачне, нежирне та ніжне м’ясо, то вирощуйте качки мускусної породи», – радить Іван Юрканич із села Ладичин Теребовлянського району.

– Свою назву птахи отримали завдяки мускусному запаху шкіру та оперення, – розповідає господар. – Їхня передня частина голови вкрита червоною шкірою, біля дзьоба – рожево-червоні м’ясисті нарости, характерні для індиків. Власне тому їх і називають індокачками. А ще вони шиплять, як лебеді, тому птахів часто кличуть шипунами. 

Іван Михайлович вирощує більше сотні мускусних качок блакитного, коричневого і чорно-зеленого окрасу. Каже, що на їх утримання не потрібно затрачати багато часу. Найбільше уваги слід приділити маленьким каченятам. Перший місяць життя чоловік згодовує їх спеціальним комбікормом, для профілактики інфекційного захворювання кокцидіозу пропоює пташенят солікоксом. Відтак переводить шипунів на «домашні» харчі. «

Індокачки – птахи дуже спокійні і невибагливі у харчах, – зауважує Іван Юрканич. – Вони із задоволенням їстимуть перемелені пшеницю, ячмінь, овес, кукурудзу, а також полову, траву або сіно. До їхнього раціону також додаю терті кабачки та варену картоплю. Влітку птахи дуже люблять пастися, а також злітати на дерева чи сарай, адже дика мускусна качка – це лісовий птах і за домашнього утримання не полишає споконвічних звичок. Утім добре вгодовані качки не літають».

Несуться індокачки з кінця січня до початку осені. За цей період самка може знести до ста яєць. Висиджує каченят п’ять тижнів. У річному віці самці важать приблизно сім-вісім кілограмів, самки – чотири-п’ять. Самців мускусних качок можна використовувати для схрещування зі звичайними домашніми качками. У результаті народжуються так звані муларди – неплідні птахи, але зі смачним, нежирним та поживним м’ясом.

Качки-шипуни, за словами Івана Юрканича, не бояться морозів. Взимку весь день вони перебувають на вулиці, ввечері господар заганяє їх у власноруч збудовані вольєри. Пан Іван зауважує, що повітря у приміщенні завжди має бути свіжим і без протягів, поїлки – наповненні водою, а підлога – сухою та чистою, тому раз у тиждень чоловік проводить у вольєрі генеральне прибирання і змінює підстилку.

Крім мускусних качок, на обійсті ладичинського господаря вже десять років живуть кролі таких порід, як бургундська, німецький строкач, європейська шиншила, білий панон. Поселилися тут і гуси-холмогори, свині дюрок, п’єтрен та білої української породи. Доглядати господарку Івану Юрканичу допомагають дружина Тетяна, донька-п’ятикласниця Аліна та син Юрій, який нині здобуває фах ветлікаря.
Дарина ВАСИЛЬКІВ

Газета “Сільський господар плюс”