Як воювали діди тернополян: Василя Зелінку поранили в 44-му під час Будапештської операції. Добу він пролежав в снігу
Мій дід Зелінка Василь Степанович 1914 р.н. воював не на Великій Вітчизняній, а на Другій Світовій Війні.
Народився і жив на Бойківщині в Українських Карпатах в селах Верхня та Нижня Яблунька Турківського району.
Воював у двох арміях: польській у 1939 році в складі 22-го артилерійського полку, і червоній у 1944 року в піхоті в передових наступальних частинах, через те, що був безпартійним українцем з Західної України.
Часу я з ним провів дуже багато, бо після мого народження він переїхав в Тернопіль, жив разом з нами, бавив мене, влітку у 1998 році у віці 84 роки спочив з миром.
Про війну ніколи не розказував, на паради ніколи не ходив… Медалями не хвалився і не одівав їх, і досі лежать в серванті в хустинці…З війни не вернулося двоє його братів… Для нього 9 травня не було святом….
Під Будапештом в грудні 44-го в ході Будапештської операції був поранений. Добу пролежав в снігу. Заградотряд, коли проходив, копнув його, побачив, що поранений і залишив замерзати в снігу… Дід вижив, майже рік провів в госпіталі, потім відправили на роботи по відбудові народного господарства в Дніпропетровській області.
Після війни, коли вернувся додому, в 1946 дідові дали медаль “За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941-1945гг.” і забрали коней, худобу і землю в колгосп…
Автор: Назар Зелінка
Джерело: соцмережі
Коментарі вимкнені.