Тернопіль у «Тостері»: час іде, змін немає

Востаннє я був у Тернополі у 2017 році. Приїздив як турист автостопом. Що зазвичай роблять туристи? Навряд чи шукають правильно виконані пониження, відвідують понад 30 аптек і стежать, щоб працівники комунальних служб зробили вулицю після реконструкції зручною для всіх. Саме цим займалася наша команда під час перевірки Тернополя для рейтингу доступності українських міст.

Будівлі: де ви загубили доступність?
У Тернополі майже всі аптеки, що ми перевірили, виявилися недоступними. З5 перевірених аптек: дві доступні та три частково доступні. На жаль, із доступністю закладів харчування у місті взагалі не склалося. Якщо в Івано-Франківську заклади не відповідали державним будівельним нормам, однак маломобільні групи населення могли туди потрапити і комфортно провести час, то у Тернополі навіть із цим виникли проблеми. Деякі заклади мали безбар’єрний вхід, проте до вбиральні ви б не дісталися.

Нас порадував ресторан «Мамонт». Ні, не його доступність. Він розміщений у підвалі, і самостійно ви не зможете спуститися. Зате офіціант сам мені запропонував допомогти зі спуском до вбиральні, одразу вміло нахилив візок назад, щоб я не випав із нього, і ми вдало подолали сходи спершу вниз, а потім — вверх. Завдяки цьому офіціанту ми вирішили ще повернутися до закладу. І як дізналися, офіціант — сам батько двох дітей і не вперше стикається з візком. Це було дуже приємно.
 
Транспорт: засилля маршруток
Буває у вас таке? Тихий ранок. Ідеш містом, яке тільки прокидається. Повз тебе люди поспішають на роботу. Хтось ще стоїть у черзі за кавою. Вранішнє сонце таке тепле. І тут повз тебе пролітає маршрутка-чортопхайка. А за нею — ще одна. Ні, їх ціла вервечка. Димлять, «чхають», скрегочуть старими гальмами. Аж сонячне проміння ледь пробивається крізь ці вихлопні гази. І цей незабутній запах.

У Тернополі дуже мало муніципального громадського транспорту. Менша його частина — низькопідлогова. І як ви зрозуміли, у місті багато маршруток. Вони взагалі — болячка нашої країни. Хоч деяким містам усе ж вдається боротись із ними, збільшуючи кількості якісного громадського транспорту.
Будні інфраструктури
Із перших годин перебування в місті ми зрозуміли ситуацію: місто захопили височенні бордюри, а в спільники до них записалися паркани над дорогою. Тож, якщо ви десь пропустили свій спуск, на низькому бордюрі, доведеться повертатися, бо паркан вас не пропустить.
Тернопіль підтримав сумну традицію українських реконструкцій: з поганою бруківкою, неякісними пониженнями та великими перепадами між тротуаром і дорогою. Тому ми зраділи, що на вулиці Чорновола, де відбувається реконструкція, ми зустріли проектантів і звернули їхню увагу: з одного боку — якісні пониження, а з іншого — перепад понад 10 см. Натомість нам пояснили, що саме в цьому місці роблять підвищений перехід. І це класно, адже: підвищений перехід безпечніший для пішоходів, зручніший для людей на візках, і на ньому не збирається вода після дощу. А це поширена проблема на пониженнях у наших містах. І вся вулиця загалом — реконструйована добре.
Питання громадських вбиралень в Україні стоїть дуже гостро. Хоча… Не факт, що стоїть. Адже таких вбиралень у нас майже немає. Тернопіль — не виняток. В’ячеслав, місцевий активіст і спортсмен, розповідав, що постійно озвучують його та намагаються донести до влади важливість доступних громадських вбиралень. Проте поки ситуація не зрушила з місця.

У місті гарна набережна, яку теж нещодавно реконструювали. Гарні фонтани. Проте перехід до Острівця кохання зроблений із занадто різким кутом нахилу, що ускладнює рух на візку. І сам острів — не дуже зручний та продуманий для людей на візках. Підозрюю, що на підйомі до мосту раніше були сходи. І нинішній варіант — уже кращий. Хоча варто продумати варіант із плавнішим заїздом, що був би зручним для всіх.
Міська влада: страх і багнети
За останніх чотири місяці перевірки міст на доступність дещо зруйнували один із моїх внутрішніх стереотипів: міста Західної України розвиваються краще. Це сталось і через позитивні приклади в Центральній та Східній Україні — Кропивницький, Черкаси, Слов’янськ, і через негативні на Заході — Ужгород, Рівне, Луцьк і тепер — Тернопіль. Навіть Запоріжжя, що не є зразком доступності, розвивається швидше, змінюється та краще щось робить. Тому я не здивований, що представники влади не дуже хотіли з нами зустрічатися, а одного дня навіть скасували заплановану зустріч.

Як продовження цього ще один сміховинний випадок стався у міській раді. Наша Тетяна Шаповал зайшла, щоб перевірити вбиральню, проте спершу її туди не пускали. По черзі вийшли двоє охоронців одразу в захисній позиції та з питанням: «А навіщо вам до вбиральні?». Навіть вийшла речниця міської ради. Вона знала, що ми з перевіркою в місті та відреагувала адекватніше. На відміну від охоронців. Врешті-решт саме пані речниця провела Тетяну до вбиральні.

Можливо, нас переплутали з сірим вовком. Проте ми не кусаємося, не нападаємо та не кидаємося на людей. Ми хочемо висвітлити ситуацію, можемо дати свої рекомендації, як зробити простір доступнішим. Ми не приходимо влаштовувати розбірки та шукати винних. Хай то робить мер і міська влада. Ми приходимо, щоб зробити простір безбар’єрним, а не заради політичних балів.
Місцева громада: як завжди активна
Зате ми знаємо, що на кожного «сором’язливого» чиновника знайдеться десяток активістів, волонтерів і просто небайдужих мешканців міста, які хочуть зробити своє місто зручним для всіх. Ми навіть трохи розгубилися від їх кількості: завдання, що наша команда мала виконувати один день, разом із волонтерами ми виконали за одну годину. І вони не обмежились одним завданням. Люди, які допомагали нам у Тернополі, якщо ви читаєте ці рядки, то маєте знати, як сильно ви надихнули нас <3

І місцеві жителі здивували нас ще сильніше, коли повернулися наступного дня та вимагали дати їм ще завдань.
Три крапки замість завершення

У моєму суб’єктивному рейтингу доступності українських міст Тернопіль посів місце десь у середині. Той рейтинг — певний аванс для Тернополя. Тоді більше відіграли роль мої туристичні спогади. Зараз би він отримав місце значно нижче. Місто засмутило. Особливо через те, що воно має великий потенціал. Передусім — туристичний та історичний. Багато людей відвідує Тернопіль.

Файне місто потребує якогось розвитку. Планування, осмислення та розумних дій. Не перепадів 10 см на пониженні, а зручності, бо людям потрібна зручність. А десь, де незручно, вони можуть погуляти й удома.

І поки ми рахуємо бали Тернополя в «Тостері», я сподіваюсь, що місцева влада не скасовуватиме зустрічі з людьми, які покажуть незручні речі в місті. А натомість сама запропонує зустрітися місцевим активістам і попросить показати, що передусім потребує змін. Адже їм найперше жити в тому місті. Сподіваюся, що влада не ховатиме свої вбиральні, бо хтось покаже їхню розруху. Замість того вона облаштує їх для всіх. Бо розруха не в клозетах. Ви ж пам’ятаєте, чи не так?

Джерело

Коментарі вимкнені.