Монети, нитки, фарби. Три бачення символічного тернопільських художників

Роботи виставки «Три візії» тернопільських митців Сергія Музики, Соломії Бутковської та Миколи Дмітруха вкрай різні. Але об’єднує їх символізм і увага до внутрішніх переживань.

 Як мовить анотація: «Художники працюють в царині символістичної традиції, для якої характерні філософічність, містицизм і герметизм». Відкрилась експозиція цими днями у тернопільській галереї «Бункермуз»

Один із плюсів збірних виставок у тому, що це досвід занурення у різноманітні теми й нагода побачити різні способи їх реалізацій.

Картини заслуженого художника України Миколи Дмітруха — це спокій степу, його меланхолійні відкриті простори. Використовуючи мінімум образів, художник створює медитативні твори, в котрі занурюєшся так, що відчуєш вітер на обличчі. Твори Миколи Дмітруха схожі на сни — щось чітке, щось розмите. Коли дивишся на них, то є водночас і глядачем, і тим, хто перебуває у зображеному. Таке занурення досягається завдяки авторській техніці малюнку.

— Я народився на Миколаївщині, жив там до шістнадцяти років. Ці картини намалював з пам’яті. Це — моя ностальгія за краєм, — каже Микола Дмітрух. — Щоби любити степ, треба там народитись. Люблю його, приміром, за те, що коли йду ним, я як пам’ятник — вище за мене нічого нема — степ возносить, а не пригнічує… Десь на обрії видніється сріблястий лиман, замріяні могили, скіфські баби… Люблю балки, глибокі яри, котрі плуг ніколи не орав. Коли ти в балці, то там, знизу задуха, а зверху проносяться вітри. Степ різний. Буває ніжний, буває грізний та величний. Можливо, коли б я жив у степу, то й не малював би його, бо бачив щодня. Він виколисав мене й переслідує. Степ — символ волі та України.

Гобелени Соломії Бутковської це теж враження від побаченого в абстрагованій формі. Фактурність, різноманітність поверхні, об’ємні елементи, тепло ниток роблять ці твори живими. До речі, минулого року твори пані Соломії брали участь у Венеційській бієнале, одній із провідних виставок сучасного мистецтва. 

— Серед інших робіт, на цій виставці є триптих, на котрий мене надихнув Русилівський водоспад. Я трансформувала й додумала побачене — я не копіюю навколишнє, а перепускаю його через душу, у гобелені воно втілюється у зовсім іншій формі. У  моїх творах — відголоски того, що мене хвилює та надихає. Також на цій виставці представила роботи серії «У пошуках істини». Всі ми в її пошуку, — розповідає Соломія Бутковська. 

Сергій Музика представив серії «…5 копійок до питання Вселенського Україноцентризму…» та «…СотвореннЯ…». Як виявилось під час монтування експозиції, вони ідеально доповнюють одна одну. Перша — колажі з п’ятикопієчними монетами, котрі вийшли з обігу, друга — з творами у авторській техніці — експерименти з текстурою, формою та золотим кольором. Ці роботи дають поштовх для роздумів про істинне й штучне, автентичне та його замінник.

— Алхіміки шукали філософський камінь — еліксир вічної молодості та засіб перетворення будь-якого металу на золото. І якщо для першої серії я використав монети, то роботи іншої серії «золоті». Це псевдоперетворення на псевдозолото. Бо ж ми живемо у перекрученому псевдосвіті. Ідея зробити колажі з монетами виникла тоді, коли ті вийшли з обігу — вони померли і стали артефактом, котрий треба було занурити в нову субстанцію. Виклав ними солярні знаки. Я правдивий християнин і україноцентрист, хоча деякі кажуть, що іронічний. На мою думку, через хрест, оті дві лінії, ми себе проявляємо. Ці твори — мозкова діяльність із елементами ручної праці.

Анна ЗОЛОТНЮК.

Фото авторки.