Помер Олександр Устенко – багаторічний ректор ЗУНУ та екс-нардеп

У віці 93-х років помер Олександр Андрійович Устенко – багаторічний ректор Тернопільської академії народного господарства з 1984 по 2002 роки (тепер ЗУНУ), народний депутат України 2002-05 рр.

Повідомив про смерть Олександра Устенка його учень, доктор економічних наук, професор, Михайло Романович Лучко.

– Його останніми словами були «життя згасає в мені». Згасають зірки. Але вони ще світять дуже довго. Олександр Устенко ( 17.10.1930 – 14.12.2023). Спасибі за усе, вчителю, – зазначив Михайло Лучко.

14 грудня 2023 року перестало битися серце Олександра Андрійовича Устенка – багатолітнього ректора нашого університету, людини, яка уособлювала собою цілу епоху. Жодна біографія не зможе передати його буремного життєвого шляху, сповненого постійного пошуку, боротьби, новаторських ідей та наполегливої праці над їх втіленням.

Він прожив цікаве, багатогранне життя, яке присвятив служінню людям та університету.

Народився Олександр Андрійович 17 жовтня 1930 р. у м. Вінниці. У 1954 р. закінчив Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка, отримав диплом юриста. У 1954 – 1962 рр. працював викладачем, а згодом старшим викладачем Дрогобицького педагогічного інституту. У 1962 – 1964 рр. навчався в аспірантурі на кафедрі політичної економії Львівського державного університету ім. І. Франка. У 1965 р. захистив кандидатську дисертацію «Зміни характеру праці працівників промисловості». Далі працював доцентом кафедри політичної економії Дрогобицького педагогічного інституту (1965 – 1967). У 1967 – 1980 рр. – ректор Івано-Франківського педагогічного інституту. З 1980 р. – професор кафедри політекономії Львівського лісотехнічного інституту, в 1980 – 1984 рр. – професор кафедри політекономії Вінницького педагогічного інституту. Із квітня 1984 р. до квітня 2002 р. – ректор Західноукраїнського національного університету. У 2002 – 2006 рр. народний депутат України ІV скликання , голова підкомітету з фахової підготовки Комітету з науки і освіти Верховної Ради України. З квітня 2002 по березень 2005 р. – Президент, Голова Наглядової ради нашого університету (тоді – Тернопільська академія народного господарства).

А ще вчений-економіст, громадсько-політичний діяч. Кандидат економічних наук, професор, академік Академії економічних наук України та Академії інженерних наук України, дійсний член Української академії економічної кібернетики. Заслужений працівник народної освіти УРСР. Почесний професор Західноукраїнського національного університету.

Нагороджений орденом Трудового червоного прапора, орденом «За трудові досягнення» ІV ступеня, орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеня, орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня, медалями «За доблесну працю» (1970), «Ветеран праці», ім. А. С. Макаренка, ім. М. І. Туган-Барановського. Відзначений 1998 р. Всеукраїнською літературно-мистецькою і громадсько-політичною премією ім. братів Лепких за вагомий внесок у підготовку національних кадрів України. Удостоєний Диплома Міністерства освіти і науки України та Академії педагогічних наук України на Третій міжнародній виставці навчальних закладів «Сучасна освіта в Україні – 2000» за активне впровадження у навчально-виховний процес педагогічних інновацій та нових освітніх технологій. Почесний громадянин м. Тернополя.

Опублікував понад 200 наукових праць, у т. ч. 6 монографій. Автор та співавтор статей у випущеній уперше в Україні тритомній «Економічній енциклопедії», підготовленій з його ініціативи і за його підтримки, заступник відповідального редактора цього видання. Підготував 2-х докторів і 5 кандидатів економічних наук.

Доля звела Олександра Устенка і ЗУНУ в далекому 1984 році, коли вже досвідченого науковця і управлінця в сфері освіти призначили ректором тоді ще Тернопільського фінансово-економічного інституту. Він згадував: «Вступаючи у квітні 1984 р. на посаду ректора, я свідомо оцінив значну роботу, яку провели до мене мої попередники. Переді мною безконечно поставало запитання: «Що робити найперше? З чого починати?» Елементарно треба було вживатися в обстановку, знайомитися з колективом, вникати в його проблеми. Аксіомою діяльності будь-якого керівника зво є те, що він об’єктивно працює у трьох сферах: перша — як він працює з колективом, друга — які стосунки складаються з місцевими органами влади; третя — це стосунки керівника з Міністерством освіти, де підписується контракт на діяльність. Це усвідомлення було надзвичайно важливим, адже кожна сфера мала свої позитивні та небезпечні особливості».

А далі були 18 років невтомної праці, які сам Олександр Андрійович називав «часом дій, радощів і розчарувань». За цей період заклад освіти перетворився у провідний зво Західного регіону України, відзначався дипломами Міністерства освіти України за освітянські та наукові досягнення.

Завдяки його ініціативі і чималим зусиллям створено мережу віддалених структурних підрозділів університету (філій та консультаційних центрів) в різних куточках нашої країни, а також закордоном – Єреванська філія (зараз – Єреванський навчально-науковий інститут ЗУНУ), відкрито нові спеціальності, навчальні підрозділи (інститути і факультети).

Ректор Устенко сприяв залученню професорсько-викладацького колективу до розробок навчальних програм з нових дисциплін, що відповідали вимогам часу і формували позитивний імідж закладу вищої освіти. Особливу увагу приділяв поєднанню навчання з практикою та виробництвом.

Налагоджено зв’язки з освітніми закладами ФРН, Польщі, Нідерландів, Болгарії, Греції. З метою залучення до навчального процесу іноземних лекторів, створення умов для стажування студентів за кордоном, укладено угоди з Корпусом миру США в Україні, проектом «Громадянська освіта», Програмою академічних обмінів імені Фулбрайта (США), Німецькою службою академічних обмінів (DAAD). Започатковано практику наукових конференцій з активним залученням іноземних вчених.

Зміцнювалася матеріально-технічна база навчального закладу, його було вперше підключено до мережі Інтернет, обладнано сучасними технічними засобами.

Незважаючи на поважний вік Олександр Андрійович підтримував зв’язки з рідним для нього університетом: неодноразово приїжджав на зустрічі з колективом, охоче ділився досвідом та власними міркуваннями щодо перспектив розвитку університетської освіти в Україні. Востаннє відвідав ЗУНУ в травні 2023 року.

У той же час він його і ніколи не покидав, адже його справу продовжують десятки тисяч випускників, частина з яких стала викладачами нашого університету, професорами. Він живе в своїх учнях, послідовниках-ректорах, друзях, колегах, рідних, які завжди будуть казати: “Велика людина з гарячим серцем, гострим розумом, відмінним почуттям гумору, масштабним і прогресивним мисленням, відданою любов’ю до людей та університету”.