У полоні росіяни намагалися посварити нас між собою: Пташка з «Азовсталі» розповіла про полон і життя після повернення
Психологічна травма війни не минає за кілька місяців. Вона залишається з людиною на все життя. Про це розповіла військова батальйону безпілотних систем «Хижаки висот» Катерина Поліщук із позивним «Пташка», яка пережила оборону Маріуполя та російський полон.
В інтерв’ю для «Армія TV» вона відверто поділилася досвідом життя після звільнення, психологічними викликами та тим, як війна змінює людей.
Про незручні запитання після полону
Одним із найважчих випробувань після повернення стали не лише спогади про полон, а й реакція людей. Пташка згадує, що одного разу в потязі незнайома жінка одразу запитала її, чи зазнала вона сексуального насильства в полоні.
За словами військової, такі питання є неприпустимими.
«Не можна ставитися до цього з цікавістю. Що вам дасть інформація, якщо людина розкаже про зґвалтування чи катування? Такі речі людина може розповісти лише тоді, коли сама буде готова», — наголосила вона.
Катерина також підкреслила, що сексуальне насильство в полоні стосується не лише жінок — чоловіки теж часто стають жертвами таких злочинів.
«Ніхто не розуміє полон повністю»
Військова наголошує: навіть люди, які були в одній камері, переживають полон по-різному.
«Нас у камері було 28. І в кожної був свій полон. На одну тиснули через дитину, на іншу — через загиблого чоловіка, на третю — через вагітність», — розповідає вона.
Росіяни цілеспрямовано знаходили «тригерні точки» у кожної жінки й використовували їх для психологічного тиску.
Саме тому цивільним людям важливо бути дуже обережними у спілкуванні з тими, хто повернувся з полону.
«Краще не питати “як ти?”, а запитати: “чим я можу тебе підтримати?”», — каже Пташка.
Підтримка родини
Важливу роль у відновленні відіграла підтримка матері. За словами Катерини, мама жодного разу не розпитувала її про полон.
«Вона ніколи не казала: “Я розумію, як тобі було”. Бо вона не розуміє. І ніхто не зрозуміє, хто не пройшов через це», — пояснює військова.
Саме таке ставлення допомогло їй пережити перші місяці після повернення.
Російська пропаганда і психологічний тиск
Під час перебування в полоні росіяни намагалися зламати її морально, поширюючи чутки серед інших полонених і намагаючись посварити їх між собою.
«Вони робили все, щоб мене дискредитувати. Пускали чутки, що я співпрацюю, що когось здала», — згадує Пташка.
Особливо важкими стали останні місяці полону, коли до тиску з боку росіян додалася недовіра деяких співкамерниць.
Інтерв’ю з пропагандистами
Катерину неодноразово змушували давати інтерв’ю російським пропагандистам. Одного разу розмова тривала близько семи годин.
За словами військової, журналісти намагалися психологічно тиснути — наприклад, демонстративно їли солодощі перед полоненими, які були постійно голодні.
Попри це, за весь запис вони змогли використати лише кілька секунд матеріалу.
«Вони очікували побачити агресивну снайперку, а перед ними сиділа спокійна людина, яка говорила аргументами», — розповіла вона.
Чому після звільнення повернулася на фронт
Після повернення з полону Катерина отримала пропозиції від різних підрозділів, але обрала батальйон, де могла бути найбільш корисною.
Вона почала активно розвивати напрямок безпілотників і допомагати підрозділу із забезпеченням.
«Я хотіла взяти звичайний батальйон і зробити його крутим», — каже Пташка.
Скільки коштує сучасна війна
Військова наголошує, що війна стала надзвичайно дорогою, особливо через використання дронів.
Найбільший збір, який їй вдалося закрити, становив близько 7 мільйонів гривень за добу. За ці гроші вдалося придбати велику кількість розвідувальних безпілотників.
Втім, сучасні безпілотні системи можуть коштувати сотні тисяч доларів, тому підрозділи часто змушені ремонтувати й модернізувати техніку замість купувати нову.
«Це не зламана кістка»
Катерина підкреслює: суспільству важливо розуміти, що психологічна травма війни не має чітких термінів загоєння.
«Це не зламана кістка. Немає часу, за який вона зростеться. Якщо ви вирішили бути поруч із людиною з таким досвідом — будьте поруч до кінця», — наголосила вона.
