Чи треба любити ворогів, зокрема Путіна, розповів протоієрей Євген Заплетнюк
Заповіді Божі вчать любити не лише своїх друзів, а й ворогів. Про те, як це можливо робити в умовах, коли проти нашої держави ведеться відкрита військова агресія з боку Росії, розмовляємо далі.
– Зараз в Україні склалася така ситуація, що більшість людей бажає смерті своїм ворогам, зокрема, президенту сусідньої країни.
Дійсно, християнин сьогодні стоїть на роздоріжжі. З одного боку він повинен захищати рідну оселю, своїх родичів та друзів, дуже часто послуговуючись крайніми методами. З іншого – як християнин він повинен любити всіх без винятку, не лише близьких, але й далеких. Не лише друзів, але й ворогів. Як тут бути?
Шукаючи відповідь на це питання, очевидно, належить одразу наголосити, що існує принципова різниця між тими людьми, які просто до нас погано ставляться, та тими, які будучи при свідомому глузді, пройшовши воєнний вишкіл, взявши до рук зброю йдуть нас вбивати, поневолити та загарбувати наші землі. У першому випадку ми мусимо їх любити, благословляти, чинити їм добро та милості. В другому, мусимо їх зупинити, стримати від гріха, всіма можливими способами.
У свій час Церква категорично осудила вчення секти пацифістів-Толстовців, які вчили про те, що християни не мають права брати до рук зброю. Не хотів би зараз удаватися до софістики, але для злочинців, свідомих убивць та душогубів фізична смерть – це добро. Так само, добром для людини є захищати свою Батьківщину, своїх ближніх, усіх тих, хто не може самостійно себе захистити. Ви бачили, скільки невинної крові на руках Путіна? Хто відповість за смерті українських військових, мирних жителів, жінок та дітей? А от, пасивність у цьому питанні призведе до ще більшого зла та ще до більшої кількості смертей.
Загарбникам і окупантам на будь-якій війні немає прощення. А тим, хто готовий ціною власного життя захищати життя інших – справедливо належить слава не лише земна, але й небесна. Христос про таких казав, що вони перевершують усіх своєю Любов’ю, тобто, є найкращими християнами.
– Чи гріх бажати смерті ворогам?
Звичайно, що думати про інших погано – гріх. Для справжнього християнина це не можливо в принципі. Під час Святого Причастя він молиться, що сам є «першим із грішників», і благає Господа увійти до його серця. Як можна молитися такими словами, але при цьому, так не думати? Я не знаю. Так само я не маю єдиного дієвого рецепту, як справитися з відчуттями ненависті та гидливості стосовно ворогів, які йдуть нас убивати. Врешті-решт, не думаю, що такий взагалі існує. У будь-якому разі, ми з вами повинні розуміти аномальність такого свого стану та намагатися його хоч на йоту змінити.
Наприклад, можна молитися за здоров’я та успіх тих солдатів, які вимушені нині вбивати окупантів, але при цьому – розуміти, що ці окупанти – безвольні раби путінської системи, яких загнали на вірну смерть інші люди, чи вони самі стали жертвами власних дурощів. Тим не менше, наш ідеал – мир Божий всюди, де це лише можливо. Починаючи з власного серця.
Бачите, наш світ побудований таким чином, що, кажучи мовою богословів, зла, як якоїсь окремої субстанції не існує. Зло – це лише відсутність добра. Отже, щоб перемогти зло потрібно не більше зло, але хоча б маленьке добро. Христос молився за своїх кривдників та убивць, і цим навчив нас того, якими засобами ми маємо перемагати. Апостол Павло каже про це чітко: “Бо володарі (світська влада) пострах не на добрі діла, а на злі. Хочеш не боятися влади? Роби добро, і матимеш похвалу від неї, бо володар Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо недармо він носить меча, він бо Божий слуга, месник у гніві злочинцеві!”. (Рим.13:3-4)
Такі люди, як Путін – цілком символічні. Гітлери-Сталіни-Муссоліні завжди були і завжди будуть, поки буде існувати цей світ, і допоки Господь Сам не знищить диявола. Тому, витрачати свої емоції, вкотре переконуючись у чужій злобі та цинічності немає жодного сенсу. Не хочете знервуватись зайвий раз? Не дивіться російських каналів. Не маєте достатньо сили та віри – не дивіться навіть українських. Краще, ставайте перед іконами, беріть молитовник та моліться за мир.
Для християнина давно вже не є секретом, що весь світ лежить у злі (1 Ін.5:19). Давайте краще подумаємо про те, що раніше це зло ми чомусь не помічали, чи точніше, вперто не хотіли помічати, особливо коли воно нас не стосувалося, зате в надмірі було в інших.
Швидше за все, живого Путіна ви ніколи в житті не бачили, та й не побачите в майбутньому. Зате, щодня бачите навколо себе безліч людей, що потребують вашої допомоги та співчуття. При цьому, вони не отримують від вас ні першого, ні другого. То, хіба ви не гірші за Путіна? Дай Боже всім українцями так любити, цінувати та чіплятися за Україну, як це віками робить Росія. А скільки серед нас героїв перед телевізорами та в соціальних мережах! Коли ж дійте до реальних справ, чимало з нас дуже швидко «здуваються». Допомагати війську, чи мирним жителям у зоні АТО, наприклад, потрібно не один раз, і навіть не два. Це треба робити постійно, до остаточної перемоги. Звичайно, сидіти перед телевізором, нервуватися та матюкати москалів це дуже виснажлива праця. Так, вона виснажлива, але беззмістовна.
– Чи треба з цього сповідатися?
Безперечно, тривожні, чи вже трагічні події в нашій державі, мають стимулювати будь-яку людину до більшої праці над собою. Не лише до фізичного вишколу, але й духового. Бачите, сатана хоче не тільки нашої смерті. Це для нього було б надто просто та зовсім недостатньо. Він хоче, щоб перед смертю, ми ще добряче помучилися. З іншого боку, і гріх і благодать – це два можливих стани нашої душі. Якщо ми страждаємо не від того, що самі є грішними, а від того, що нас дратує інший грішник – це очевидно привід задуматися над своїм життям і власним духовним здоров’ям.
– І чи слід молитися за таких ворогів?
Молитва – це піднесення нашого розуму та серця до Бога. З ким іще ми можемо поділитися найбільш потаємним та особистим? Кому окрім Господа можемо висловити всі свої жалі та біди? Кому можемо дякувати за свої радощі та отримане добро? Очевидно, що живучи в стані війни, ми не можемо не молитися за її швидше завершення. Правда, молитва за ворогів буває різною. Деякі люди моляться, щоб вороги швидше згинули. Так молитися не правильно. Треба просити Бога за напоумлення ворогів, за навернення грішників, за те, щоб чинилась воля Божа, як на Небі, так і на землі. Треба розуміти, що Господь краще нас знає, як нам буде краще. Тому, наші спроби в молитві навчити Бога, що він має робити в цій ситуації, як мінімум – дивні.
Бажаю всім нам швидкої перемоги на всіх фронтах, а найперше – на духовному. Бажаю, щоб наші вороги швидко згинули, як тане віск від лиця вогню, а найперший згинув наш справжній і перший ворог – диявол. Бажаю нам скоро досягнути повного миру, а найперше – миру у власній душі та перемоги, найперше – над самим собою.
Коментарі вимкнені.