“Гартік прийшов “гопником…”, – тернопільські пластуни згадували Віктора Гурняка

Пластова молитва “Царю небесний” лунала пізно увечері 20 жовтня в пластовій станиці Тернопіль, як шана, вдячність, прохання до Бога про рай для сонячної душі загиблого в АТО старшопластуна-скоба Віктора Гурняка. 

В холі ПЛАСТу – столик з фотографією друга Гартіка та лампадками.

 

На дошці оголошень – лише його фотографії. “За живе” бере останнє фото – особисті речі друга Гартіка: козацький хрест, наручний годинник, обручка, червоний браслетик та синьо-жовтий стяг у крові. 

Присутні моляться з вервичкою. Плачуть навіть чоловіки. Кілька хвилин усі просто мовчать, а далі починають згадувати. Кожен визнає, що серце досі не прийняло страшну звістку. Досі відмовляється вірити.

“Пройшовся сьогодні станицею, а тут дизайн усіх стендів – Віті”, – зітхає Любомир Шимків.

“А пам’ятаєте, Гартік прийшов у ПЛАСТ стовідсотковим “гопником…”, – пригадує Марічка Гап’юк. Присутні посміхаються, занурюються у спогади, діляться ними. Усі пригоди, пов’язані з Віктором – тільки веселі та позитивні.

Розглядають фотографії на стіні, коментують: “Серйозним Вітя не був ніколи, хіба коли награно вдавав такого. Він завжди посміхався. Єдиною такою усмішкою – на один бік”.

“Планували ми колись пам’ятник пластуну поставити. Тепер маємо гідну постать для цього… Але чи хотів би цього сам Вітя? Коли в країні війна – точно ні!”…