Майже всі політичні сили Тернопільщини вирішили, що у їхньому списку має бути Лілія Мусіхіна
Будь ласочка…
Я ніколи нічого не просила для себе. Тепер попрошу: не мучте мене з тією політикою. Кожен із вас має свою життєву програму, кожен робить те, що підказує йому його власне серце. Чому ж тоді чи не всі політичні сили Тернопільщини вирішили, що я конче маю бути в їхніх списках?
Я не можу більше.
Мені погано від цього. Все, що я роблю – роблю просто щоб хоч якось прикластися до збереження України. Я не хочу і не можу бути ні політиком, ні господарником міського чи обласного маштабу. У мене нема ні відповідних знань, ні досвіду. Зрештою, і господарник із мене ніякий – досі, у своїх 36 з хвостиком, у мене нема нічого – ні рахунка в банку, ні житла, ні авто. Є лише дитина, чоловік, кішка і собака. І купка книжок…
Вірите, навіть письмового стола свого нема.
Не мучте мене. Я не та, хто вам потрібен.
Від кожної такої пропозиції мені хочеться вити.
Мене часто запитують, особливо ці, із політичного бомонду: “Як ти житимеш після війни?” – Не знаю.Я вже нічого не знаю і не хочу. Іноді мені дуже не хочеться дожити до цього дня. Бо я справді не знаю, як далі жити. І всі ці ваші пропозиції і переконання, часом підкріплені солодкими словами і щедрими обіцянками, але не підкріплені щирістю і правдою, б’ють мене надто боляче.
Яко я для когось хоч щось важу – припиніть ці тортури.
Я людина, а не бонус у партійних списках.
Коментарі вимкнені.