Мій політичний перший раз

– А наш президент,  та він літаки диявол скуповує! А ШОБ ЧОРТ В ОЧЕРЕТ  ЗАЛЕТІВ!!!!

Мою солодку дрімоту перервала бабуся із сусіднього відділення плацкарту, яка палко, гаряче і з неабияким ентузіазмом говорила про політику.  Я лежала вкрившись шаликом голодна-холодна-зла-невиспана. Хто я , де я, і куди їду – не могла згадати. Але бабусі була вдячна, бо як виявилось, мій поїзд був уже біля Тернополя. Я вилізла з тепленького вагону, на холодну вулицю і пронизливий вітер разом з миттєвим задубінням, повернув мені пам’ять.

Сьогодні великий день. Я вперше у своєму житті йду на вибори.  Але ЦЕЙ ДЕНЬ нізащо не зрівняється із ВЧОРАШНІМ ВЕЧЕРОМ.

Одягаю навушники в яких грає один з моїх улюблених гуртів,  і йду з вокзалу. “Десь тут мене чекає машина…” згадую.

Мені вслід озираються люди. “Так-так, я знаю що зараз виглядаю, як панк -наркоман, не варто мені нагадувати про це ще раз.”  Сідаю в авто батьків своєї подруги, і мені кажуть: “Як тобі пасує цей капелюшок!” Спасибі! Я його взяла, аби сховати синяки під очима, і вибух на макаронній фабриці-тобто мою суперстильну зачіску, але дійсно приємно що мій панківський вигляд додає мені хоч трошки шарму.  В машині говоримо про вибори і політику. Перед Дружбою бачимо біг-борд: на синьо-білому фоні, один дядечко дякує нам за підтримку і обіцяє щасливе, безхмарне майбутнє нашої області.

Ні…  що ви! Яка там політична реклама?! Її ж учора усю ліквідували! А це він просто дякує. Ну і що, що цей плакат повісили за день до виборів? Ну і що, що його дружина балотується у Верховну Раду? Він просто дякує своїм землякам. Це хіба заборонено? От я якби захотіла, то б кожен квадратний метр у своєму рідному містечку обклеїла подяками!

Їдемо далі: “Будь переможцем! Прийди на вибори! Час настав!”. Дивлюся я на  ті біг-борди і розумію-ще ніколи в житті я не бачила настільки  вдалої відкрито- приховної реклами.  Блискуче! Молодці! Постаралися!

Доїжджаю до Теребовлі. Біля дільниці мене чекають мама і бабуся. Вони вже проголосували. Вручаю мамі пакунки, беру запрошення  та паспорт, заходжу у СВЯТАЯ-СВЯТИХ  і …  геть усі: наглядачі, тітоньки і дядечки, які вручають бюлетені,  охоронці і навіть виборці у вишиванках.  На вибори, як на свято! А що? От в Штатах, вибори це дійсно свято!

Беру бюлетені, і намагаюся визначити за кого ж голосувати. Ну гаразд.  Якщо з партіями усе ясно, то що ж робити з мажиротарниками? Дивлюся на той список, намагаюсь впізнати, чи хоча б прочитати бодай  одне прізвище,  а перед очима сцена, на якій грають, бігають, скачуть, співають і доводять до божевілля SCORPIONS: серце стукає все швидше і швидше,  шкіру всипають мурашки від звуків електрогітари , мене починає трусити від ейфорії, і тут на барабани вилазить КОТТАК, ударник Скорпів,  повертається до глядачів задом , знімає футболку, і показує своє тату на всю спину : ROCK’N’ROLL FOREVER.

От -так, під дією імпульсу, я й віддала свій голос Rock’n’Rollу. Був би геніальний Коттак у списку їй-Богу, голосувала б за нього.

Анна-Лілія Кокора