Ну не плачте ви за героями! Заздріть їм – живим і мертвим, – волонтер

У чому героїзм, а у чому – мучеництво?.. Вам не здається, що багато в чому наші проблеми від підміни понять.
Хороша ідея нби передач про героїв на 1+1, але подають з таким надривом, що воно все виглядає, як мучеництво. Героїзм, навіть коли через страждання має бути… не знаю яким, але не трагічним!
За героєм, як за лідером – хочеться йти, хочеться робити те, що й він, а не співчувати йому і плакати разом з ним. Мої герої – не трагічні. Вони – ВЕЛИЧНІ. Я ніколи не зможу робити те, що роблять вони, але мені хочеться хоч трішки бути схожою на них. Самопожертва у них – не надривна, без плачу, це щось нормальне і звичне. Вони давно попрощались із життям, тому кожен день для них – в радість. Вони жартують, вони часто бравадні, як підлітки на дискотеці в сільському клубі (але всі ми, і я в тому числі, знаємо,що за цим стоїть).
Героїзм – не трагедія. Це не реквієм. Це – “Політ Валькірії”, це – “Хлопці з Бандерштадту” моїх дорогих ‪#‎КомуВниз‬
Ну не плачте ви за героями! Заздріть їм – живим і мертвим. Бо кожен їх день – подвиг і історія. Їхня смерть – найдостойніша. Немає кращої смерті, як вмерти в бою за рідних, за свою землю. Я теж рада би вмерти цією смертю. Я їх розумію. Не жалійте героїв. Жалійте мучеників – тих, хто робить все через силу і жаліє себе. Хто ридає і сотні разів вмирає від страху смерти.
Герої не бояться смерті. Цей страх минає в першому бою.
Я знаю, про що говорю. Мій страх був застрілений снайпером ще взимку.

Лілія Мусіхіна